«Перевіряти треба весь ланцюг, а не один банк»,

Колишній голова наглядової ради Sense Bank Микола Гладишенко розповів, як державний банк опинився у епіцентрі скандалу, пов’язаного з плівками НАБУ, та пояснив, чим аргументує твердження про тиск на фінустанову та себе особисто.

Останні кілька місяців Sense Bank опинився в епіцентрі одразу кількох резонансних історій, пов’язаних із розслідуваннями НАБУ. Спочатку в публічному просторі з’явилися записи розмов фігурантів справи «Мідас», у яких обговорювалося формування наглядової ради державного банку. Після цього голова наглядової ради Sense Bank Микола Гладишенко заявив про самоусунення від виконання повноважень на час перевірок.

Новий виток скандалу стався вже у серпні, коли НАБУ та САП заявили про розслідування схеми легалізації 150 мільйонів гривень, які, за версією слідства, могли бути використані для внесення застави за колишнього міністра енергетики Германа Галущенка. У матеріалах справи знову фігурував державний Sense Bank – цього разу в контексті проведення транзакцій, які стали предметом розслідування.

Як так сталося, що один із найбільших державних банків за короткий час двічі опинився в центрі гучних антикорупційних історій? Чи є зв’язок між «плівками» у справі «Мідас» та останнім розслідуванням щодо застави? Як у банку пояснюють роботу системи фінансового моніторингу і чому керівництво Sense Bank вважає, що навколо установи може формуватися цілеспрямована інформаційна атака? Про усе це в бесіді із ексголовою наглядової ради Sense Bank Миколою Гладишенком.

8 вересня Вищий антикорупційний суд обрав вам запобіжний захід у межах кримінального провадження, де, за версією слідства, йдеться про відмивання 150 млн грн для внесення застави за колишнього міністра Германа Галущенка. Яку суму застави ви сплатили?

Сім мільйонів.

Це не дуже велика сума…

Все відносно.

Скільки часу у вас зайняло внесення застави?

Суд постановив внести заставу протягом п’яти робочих днів. Я вклався в цей термін.

У багатьох людей, яким як запобіжний захід призначили заставу, виникла проблема з її внесенням – незалежно від суми. Як це було у вашому випадку?

Це було складно. І складність полягає саме в небажанні банків проводити такі операції. Причому, по суті та за формою, це платежі з мінімальним ризиком, бо кошти йдуть у бюджет, тому тут не має бути якихось технічних складнощів із проведенням такого платежу. Навіть у самих банках не під запис говорять, що ще три тижні тому все це здійснювалося значно простіше, а зараз уже є ознаки ручного регулювання. Самі банки прямо кажуть, що не хочуть із цим зв’язуватися.

Як банки пояснюють таке небажання? Йдеться про репутаційні ризики чи, можливо, про побоювання проблем із Нацбанком?

А які тут можуть бути репутаційні ризики? Йдеться про звичайний платіж у бюджет, а не про якісь складні схеми.

Люди приходять із грошима та документами, які підтверджують їхнє походження, але банки все одно відмовляються проводити операцію. Тому я думаю, що без ручного керування тут не обійшлося. Бо якщо суд визначив для конкретної людини заставу як адекватний запобіжний захід і надав їй право внести цю заставу, а банки фактично блокують реалізацію такого рішення, виконуючи чиїсь незаконні рекомендації, – це вже пряме порушення права людини скористатися визначеним судом запобіжним заходом.

Чи можна якось оскаржити відмову банку провести такий платіж?

Теоретично так. Але я знаю випадки, коли люди офіційно зверталися до банків із вимогою пояснити причину відмови. І досі жодної відповіді вони не отримали.

Чи може хоча б теоретично знайтися банк, який погодиться провести такий платіж?

Знову ж таки, тут не має бути таких складнощів. Якщо родичі, друзі чи будь-хто інший хоче внести заставу, має всі документи, які підтверджують легальність походження коштів, а банк усе одно відмовляється проводити платіж – це вже створює прямі перешкоди для реалізації рішення суду. Фактично людині не дають скористатися правом на внесення застави, яке їй визначив суд. Я впевнений, що в майбутньому такі випадки можуть стати предметом розгляду ЄСПЛ.

Як ви взагалі потрапили до наглядової ради Sense Bank? У медіа лунали твердження, що рішення щодо формування ради було ухвалено надто швидко. Наскільки це відповідає дійсності?

Процедура відбору та призначення до наглядових рад державних банків є чітко врегульованою і однаковою для всіх кандидатів. Потрапити до наглядової ради можна лише за результатами відкритого конкурсу.

У моєму випадку процедура розпочалася наприкінці 2024 року, коли було оголошено конкурс на посади незалежних членів наглядової ради Sense Bank. Відбір проводився за участі міжнародної компанії, передбачав кілька етапів співбесід і формування короткого списку кандидатів. Після цього рішення щодо призначення ухвалював Кабінет Міністрів.

Але і на цьому процедура не завершувалася. Після призначення всі кандидати мали пройти погодження Національного банку та підтвердити відповідність установленим вимогам. Лише після завершення всіх цих процедур ми набули повноважень.

Тому твердження про те, що наглядову раду нібито сформували «за 10 хвилин», не відповідає дійсності. Це легко перевірити: процедура тривала місяцями і була абсолютно публічною.

Ви вважаєте, що ті, хто поширював цю інформацію, могли перевірити факти?

Безумовно. Уся необхідна інформація була доступною. Тому мене особливо дивує, що цю тезу почали поширювати й коментувати люди, які мають достатню експертизу і мали б розуміти, що така процедура фізично не може відбутися за кілька хвилин. У результаті маніпуляція почала сприйматися як встановлений факт і створила негативний інформаційний фон не лише для банку, а й для регулятора, Кабінету Міністрів та членів наглядової ради.

У публічному просторі з’явилися записи розмов, у яких згадується ваше прізвище. Ви їх чули? Як оцінюєте їх появу?

Я знаю про існування цих записів, оскільки вони були оприлюднені. Але я не був учасником відповідної розмови, тому не можу коментувати її зміст чи стверджувати, наскільки запис відповідає дійсності.

Крім того, походження цих записів і їхня автентичність публічно не були належним чином підтверджені. Наскільки мені відомо, під час публічних коментарів представники НАБУ і САП також заявляли, що не публікували ці записи, не передавали їх третім особам і нікого не уповноважували це робити.

Тому я не вважаю правильним спекулювати навколо матеріалів, достовірність яких не встановлена.

Після появи цього інформаційного скандалу ви заявили про самоусунення від виконання повноважень на час перевірок. Чому обрали саме такий шлях, а не склали повноваження остаточно?

Я вважав, що не реагувати на ситуацію було б неправильно. З іншого боку, я не вважаю себе винним у будь-яких правопорушеннях і не бачу підстав для того, щоб остаточно залишати посаду.

Тому було обрано рішення про тимчасове самоусунення. Воно дало можливість провести всі необхідні перевірки без жодних сумнівів у тому, що я можу впливати на їхній результат.

На цей період мені було відключено доступ до інформаційних ресурсів банку та робочої пошти. Я фактично не з’являвся в банку і не мав можливості впливати на перебіг перевірок.

Банк провів внутрішню перевірку, а паралельно наглядова рада ухвалила рішення про необхідність зовнішнього незалежного аудиту рішень, ухвалених новим складом ради від початку виконання ним повноважень і до моменту виникнення цієї ситуації. Для мене було принципово, щоб оцінку давала незалежна структура з належною професійною репутацією.

Наглядовий комітет НБУ визнав, що ви не відповідаєте вимогам щодо незалежності, після чого ваші повноваження голови наглядової ради були припинені. Ви будете оскаржувати це рішення?

Я залишаю за собою право оскаржити це рішення і, швидше за все, зроблю це найближчим часом. Я вважаю його незаконним і таким, що було ухвалене з порушенням процедури розгляду. Настільки поспішали його прийняти, що зробили це на день раніше, ніж відбулося засідання комітету, де мало розглядатися питання щодо мене. При цьому мене самого на це засідання не запросили. Тобто я не мав можливості надати пояснення чи висловити свою позицію.

При цьому голова НБУ Андрій Пишний, коли на засіданні ТСК прозвучали твердження та інтерпретації, які безпосередньо стосувалися його, сам наголошував, що некоректно не надати йому можливості висловитися. Тому мені незрозуміло, чому в моєму випадку такої можливості не надали.

Національний банк заявив про намір перевірити й інші банки, які брали участь у відповідній транзакції. Як ви оцінюєте те, що спочатку суспільна увага була зосереджена насамперед на Sense Bank?

Саме це й викликає запитання щодо об’єктивності інформаційної кампанії. Йшлося про транзакцію, в якій брали участь кілька банків. Тому, якщо метою є встановлення всіх обставин і походження коштів, логічно перевіряти весь ланцюг операції.

Коли ж у публічному просторі вся історія фактично зводиться до одного банку, виникає враження вибіркового підходу. На мій погляд, це може свідчити про цілеспрямований інформаційний тиск саме на Sense Bank.

Хто може за цим стояти?

Я не можу стверджувати, хто саме за цим стоїть, доки не матиму достатніх доказів. Але, аналізуючи мій досвід роботи в банку, я бачу, що Sense Bank протягом тривалого часу перебуває під постійним інформаційним та іншим тиском.

Ви також говорили про тиск особисто на вас. Що маєте на увазі?

У березні цього року в мене та моїх колег відбулися слідчі дії в межах кримінального провадження, яке було відкрито значно раніше. При цьому обставини, які стали предметом провадження, стосувалися періоду ще до мого призначення членом наглядової ради Sense Bank.

Для мене залишаються запитання щодо підстав і моменту проведення цих дій. Я сприйняв це як частину загального тиску, який посилився навколо банку та особисто навколо мене.

Вас також намагалися пов’язати зі справою щодо нібито постачання неякісних бронежилетів. Яке ви маєте до цього відношення?

Для мене самого це було незрозумілим. Я не бачив і не бачу підстав, за якими мене можна було б пов’язувати з цією історією.

Саме тому я публічно звернувся до правоохоронних органів із проханням якнайшвидше викликати мене на допит, поставити всі необхідні запитання та перевірити всі можливі обставини. Якщо у слідства є підстави вважати, що я маю стосунок до цієї справи, я готовий надати всі пояснення.

Моє звернення було зареєстроване, однак мене не викликали на допит і не ставили жодних запитань.

Згодом стало зрозуміло, що сама інформація, якою мене намагалися пов’язати з цією історією, не знайшла підтвердження. Тому в мене виникає питання, чому такі звинувачення взагалі були публічно озвучені.

Я переконаний: якщо людину публічно пов’язують із серйозними звинуваченнями, а згодом вони не підтверджуються, так само публічно має бути озвучена й відповідна інформація про це.

Чому ви не звернулися до суду з позовом про захист честі та ділової репутації?

На той момент я не хотів, перебуваючи на посаді, втягуватися у публічний конфлікт, який міг би створити ще один негативний інформаційний фон для банку.

Водночас я зберігаю всі необхідні матеріали і аналізую можливі юридичні кроки. Рішення щодо цього буде ухвалено з урахуванням усіх обставин.