на чию користь ОАЕ виходить з ОПЕК
Провальне «СВО» Трампа у Ормузькій протоці створює «новий чудовий світ», де кожен за себе і всі проти всіх, а старі альянси валяться один за одним. Ось і «картковий будиночок» ОПЕК+ «покосився». Чи є тут інтерес України – пояснили фахівці.
Об’єднані Арабські Емірати – один з ключових учасників та співзасновник ОПЕК – виходить з картелю. Це важливо, адже є свідченням того, що старі альянси вже не актуальні і тепер розпочинається «нафтова війна» — замість спільної маніпуляції цінами, кожен тепер буде качати нафти стільки, скільки зможе продати. «Бури, крихітко, бури», — як казав Дональд Трамп.
Фактично це початок переділу світового ринку нафти, причиною чого й стала «спецоперація» «Епічна лють» в Ірані, підсумків якої поки не видно. Втім, фахівці кажуть, що це лише наочний прояв тих протирічь, які у ОПЕК та ОПЕК+ визрівали роками. А безпосередньо вихід ОАЕ з ОПЕК — це не лише економічний, але й політичний жест – «декларація про незалежність» Абу-Дабі та заява про геополітичні амбіції у регіоні.
Експерти пояснили УНІАН, що тут до чого, та як це вплине на Україну.
ОПЕК вже не той
Картель ОПЕК, як об’єднання найбільших виробників нафти, побачив світ у якості офіційної організації у далекому 1960 році. Тоді, як не дивно з сьогоднішніх позицій, ключовими гравцями були «довоєнний» Ірак та ще шахський Іран, які ділили владу з Королівством Саудівська Аравія (КСА). Але, стараннями Саддама Хусейна та Джорджа Буша-молодшого, іракці свої позиції втратили. Як втратили їх і іранці внаслідок Ісламської революції.
Піком же впливу ОПЕК були 1970-ті. У 1973 році арабські країни, зокрема й ОАЕ, у відповідь на чергову війну з Ізраїлем, ввели нафтове ембарго — у якості помсти Заходу за підтримку ізраїльтян. Через що ціни на нафту зросли тоді у рази, створивши світову економічну кризу та купу політичних негараздів по всій планеті. Власне, саме це намагається повторити член ОПЕК Іран, але вже самотужки – військовим шляхом і без партнерів.
Розуміючи, що видобуток нафти поза організацією вже перевищує видобуток членів картелю, у 2016 році була створена ОПЕК+, куди доєдналися так звані «партнери ОПЕК» — тобто країни, які долучаються до спільного маніпулювання цінами на нафту, але членами, власне, ОПЕК, не є. Серед таких партнерів-підписантів угоди 2016 року є Росія.
«Ядро» ОПЕК зараз (без ОАЕ) складають одинадцять країн, а ОПЕК+ — це ще десять учасників. Причому ОПЕК зараз — це не лише країни Перської затоки, але й африканські: Алжир, Конго, Лівія, Габон, Нігерія, Екваторіальна Гвінея. А також латиноамериканські – Венесуела. До ОПЕК+ входять представники з усіх континентів.
Але навіть у розширеному форматі ОПЕК+ вже не контролює весь нафтовидобуток, бо туди не входять такі великі постачальники як США, Канада, Бразилія, Гайана, Норвегія тощо.
Дмитро Льоушкін, паливний експерт, каже УНІАН, що частка світового ринку навіть розширеного альянсу ОПЕК+ зараз становить лише біля 40% — і їхня частка з кожним роком зменшується, що все більше обмежує можливості маніпулювати ринком. Вихід ОАЕ з картелю цей тренд лише підкреслює.
«Частка всього ОПЕК у світі була десь 40 млн барелів на добу. Бо Іран звідти «випав» (він видобуває, але не може продавати), Ірак теж «випав» (бо не має нафтопроводів – лише старий нафтопровід через Сирію був, який зараз намагаються відновлювати). Але інші напрямки, навпаки, «розкоркували» — Венесуелу, зокрема. Бразилія буде качати ще більше. Тобто у світових обсягах мало що змінилося, і ринок вже збалансований за нових цін та реалій», — описує світові нафтові розклади експерт.
То що, вихід ОАЕ з організації — це її «вирок»? Пан Льоушкн з цим не згоден – це не крах, а лише її «переродження» у новій ролі. Втім, інші експерти мають різні оцінки.
ОАЕ змінює розклади
Дмитро Льоушкін наполягає, що ОПЕК через дії Об’єднаних Арабських Еміратів не розвалиться. Адже це «досить надійна структура», бо у її центрі є Саудівська Аравія, яка «не дуже страждає від поточної ситуації».
«Для Саудівської Аравії все навпаки – чим менше впливових голосів в ОПЕК буде проти неї, тим їм зручніше буде керувати картелем. Іран та Ірак точно не вийдуть з ОПЕК. Нігерія теж – вона дуже залежить від КСА. Просто тепер ОПЕК можна перейменувати на «Саудівський картель»», — продовжує експерт свою думку.
Він зауважує, що Емірати вийшли з ОПЕК, бо «хочуть більше грошей». Що є наслідком війни США та Ізраїлю проти Ірану.
«В ОАЕ найбільші фінансові складнощі серед країн регіону через блокаду Ормузу. Всі знають що зараз відбувається у Дубаї. Вони несуть колосальні збитки. І тому дуже хочуть продавати по максимальній ціні і ні від кого не залежати, — пояснює Дмитро Льоушкін логіку арабських емірів. – У поточній ситуації це логічне рішення, бо для всіх очевидно, що ціна понад 100 доларів за барель — це надовго. А потім можна й назад до ОПЕК увійти».
Тобто дії ОАЕ це оголошення «нафтової війни» проти Саудівської Аравії, яка домінує у ОПЕК?
«Це не те щоб «оголошення війни», але дія однозначно проти Саудівської Аравії. У ОПЕК було два ключові голоси – Саудівська Аравія з видобутком під 10 мільйонів барелів на добу, та Об’єднані Арабські Емірати з видобутком 3,2 млн барелів на добу, — продовжує фахівець паливного ринку. — Але КСА зараз не так страждає, бо качає свої 7 мільйонів барелів нафти трубопроводом до Червоного моря, плюс ще мають газопровід. Вони продають її по 100 доларів, завдяки чому дуже комфортно себе почувають. ОАЕ теж мають нафтопровід, який виходить за межі протоки, але в нього мала пропускна спроможність. Тому відтепер ОАЕ самі по собі».
Він наголошує, що Емірати не хочуть бути у «одній зв’язці» з Саудівською Аравією саме через те, що саудити мають змогу компенсувати свої втрати, адже навіть зменшення обсягів для них компенсується зростаючими у кілька разів котируваннями. Але при цьому інші учасники ОПЕК такої можливості позбавлені, й ще до того мають обмеження по видобутку на тлі високих цін.
Директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко — іншої думки. Він вважає, що Саудівська Аравія теж понесла значні збитки, а вихід ОАЕ з організації — це вже продовження процесу розпаду ОПЕК (у 2024 році через схожі претензії до Саудівської Аравії з ОПЕК вийшла Ангола). Криза довкола Ірану ці протиріччя посилює, адже там «один учасник ОПЕК бомбить іншого».
«Думаю, що це початок розвалу ОПЕК у поточному форматі. Після перекриття Ормузької протоки перспективи цієї організації вкрай сумнівні. Як вони можуть щось спільно планувати і щось квотувати у ситуації постійних ризиків? — риторично питається експерт. – Варто сказати, що криза ОПЕК не зараз почалася. Вона йде вже декілька років. Консенсус щодо квот учасники ОПЕК вже давно знаходили з дуже великими труднощами. Криза у Ормузькій протоці і стане, ймовірно, «спусковим гачком» для, як мінімум, зміни формату роботи, а як максимум – перетворить ОПЕК на формальну організацію».
Про те, наскільки складні відносини між Об’єднаними Арабськими Еміратами та Саудівською Аравією, УНІАН розпитав сходознавців.
Емір «грає» короля
Михайло Якубович, сходознавець та науковий співробітник сходознавчого відділення Фрайбурзького університету (Німеччина), пояснює УНІАН, що еміри та саудити мають довгу та складну історію, повну суперечок та протирічь. Бо ОАЕ кидають виклик саудівському королю – і не лише щодо ОПЕК.
«Об’єднані Арабські Емірати намагаються бути регіональним лідером. Виступають у ролі такого «генератора ідей» та інновацій для всього регіону. У такому розумінні їм ніякі обмеження не потрібні. Оман дуже добре працював з іранцями, Саудівська Аравія теж намагалася нормалізувати відносини, але Емірати – ні, в них своя позиція, — наводить сходознавець приклади «розлому» між КСА, ОПЕК та ОАЕ. – Це найбільш проізраїльска країна регіону, яка, однак, намагалася проводити політику, відмінну від прозахідної. Вони, зокрема, дуже добре працювали з росіянами – у тому числі й у Лівії та Сирії. І не будемо забувати, що не так давно в них були критичні заяви щодо нібито «української атаки» на резиденцію Путіна. Так вони намагаються грати роль незалежного гравця».
З відкритих джерел можна вказати й інші локації, де Абу-Дабі та Ер-Ріяд «ставлять» на різних гравців. Так, у Ємені саудити підтримують міжнародно визнаний уряд, а емірати – Південну перехідну раду, яка взимку перейшла у наступ, захоплюючи сусідні регіони, та намагаючись оголосити незалежність. Лише завдяки успішному контрнаступу урядових просаудівських сил ці спроби були порушені.
Фактично, це була «гібридна війна» між саудитами та емірами. Схожа ситуація у Судані та Лівії, де сторони підтримують різні сторони громадянської війни. У Сомалі ОАЕ підтримують та навіть будують порти у частково визнаному Сомаліленді, де виступають партнерами Ізраїлю. Натомість у Саудівській Аравії розпад Сомалі вважають для себе загрозою, адже підтримують там офіційний уряд.
Майже всюди у Африці та на Близькому Сході, де є якісь протиріччя, ОАЕ підтримують саме ту сторону, яка виступає проти Саудівської Аравії. І це лише мова про «гарячі точки», які на слуху. Але головна конкуренція між цими країнами йде у економічній площині.
«Дубай став таким собі «конвертаційним центром» — великим економічним та багато у чому транзитним центром. Ця його роль отримує значні виклики, у зв’язку з блокуванням Ормузької протоки, — каже пан Якубович. – На цьому тлі їм ніякі обмеження не дуже-то й потрібні. Не те що ОАЕ оголосило «війну» сусідам, але є суперечності. В них свого часу були суперечності і з Катаром, наприклад, коли була так звана «економічна блокада» Катару – ключову роль у ній відіграли саме ОАЕ. Відповідно, ця політика зараз продовжується».
Вихід з ОПЕК на цьому тлі виглядає очікуваним та логічним.
«У експертному середовищі давно про це була мова. Справа у тому, що ОАЕ свого часу намагалася перелаштувати економіку з нафтовидобутку на більш технологічні речі і не обмежуватися лише сировиною. Ця країна мала стратегію відмінну від сусідів – від тих же Бахрейну, Катару та Саудівської Аравії. В ОАЕ намагалися максимально використати інвестиційний та банківський потенціал, а не просто рухатися за цією нафтовою інерцією. Це не є несподіванкою», — продовжує дослідник-сходознавець.
Але Михайло Якубович додає, що цей вихід з ОПЕК «не факт, що буде тривалим», підтримуючи думки інших фахівців.
«Остаточне рішення будуть приймати по результатах. Але це дедалі більше перетворює ОАЕ на незалежного гравця. Це у тому числі спроба власними силами показати повну відсутність «червоних ліній», які б ОАЕ мали у фарватері західних країн», — зауважує експерт,
Тобто еміри кидають виклик не лише саудитам, але й Заходу, створюючи цілу інфраструктуру для обходу санкцій – зокрема й для того ж Ірану, який ОАЕ зараз бомбить, та для Росії і Китаю. У центрі цього згаданий Дубай як найбільший у світі конвертаційний центр для сумнівних капіталів.
Власне, така позиція ОАЕ теж не є чимось новим. Це просто вихід на новий рівень старих трендів.
«У цьому випадку [виходу ОАЕ з ОПЕК] свою роботу зробили й розбіжності між ОАЕ та США. Штати перестали вважатися таким потужним гравцем, як раніше – їх безпекові гарантії виявилися не такими, як було обіцяно», — додає експерт.
Таким чином, саме слабкість «паперового тигра» Трампа у війні з Іраном змушує країни регіону переглядати старі підходи. І якщо Саудівська Аравія намагається зблизитися з ЄС, то ОАЕ – робить крок до «незалежності» від ОПЕК та Заходу. Цікаво, якою буде реакція саудитів на це.
Вплив на світові ціни на нафту
Про фактор США у рішенні Еміратів щодо виходу з ОПЕК кажуть й інші опитані фахівці.
Так, паливний експерт Дмитро Льоушкін вважає, що саме розуміння довгострокових планів Трампа та нових реалій ринку сприяли відповідній реакції ОАЕ.
«На світовому ринку нафти [вихід ОАЕ з ОПЕК] ніяк відобразиться. Як було 100 доларів за барель – так і буде. Бо ринок як видобував понад 100 барелів на добу, так і буде видобувати. Але головне питання – скільки вони зараз зможуть продати. Бо у Затоці «відвалилося» з ринку 20 мільйонів барелів на добу. І лише 12 млн барелів вдалося повернути завдяки нафтопроводам в обхід. Але доки Трамп буде при владі, ціни на нафту будуть високими — це принаймні на 3 роки», — трохи засмучує нас експерт, адже це означатиме й високі прибутки для члена ОПЕК+ — Росії.
Свою думку Льоушкін пояснює тим, що Трамп спеціально користується цією кризою задля того, щоб американські нафтовидобувники отримували вищі прибутки. Продажі американської нафти лише у квітні, як очікується, зростуть на третину – до 5,2 млн барелів на добу. Продажі американської WTI вже на рекордному рівні. Адже попит у країнах Далекого Сходу, на тлі Ормузької кризи, зріс на понад 80%, «левову частку» якого забезпечують саме Штати. То навіщо Трампу щось робити, щоб врегулювати цю кризу?
«Трампу це все вигідно. Йому потрібно «бурити», а для цього потрібні гроші. А щоб банки давали гроші, повинні бути високі прибутки нафтовидобутку й високі ціни на нафту. Йому потрібно, щоб ціна на американську нафту була понад 80 доларів. Якщо буде $95-100 за барель – це ще краще. Як протест проти цього, серед іншого, й виходять ОАЕ з ОПЕК. Бо їм якось потрібно збитки від цієї ситуації компенсувати», — робить висновок паливний експерт.
Він також у контексті США нагадує, що Трамп тепер контролює ще й нафту з Венесуели, що додає йому важелів для маніпуляцій з котируваннями. Цікаво, що у деяких ЗМІ була інформація, що наступною з ОПЕК може вийти саме Венесуела, яка все одно тепер ніяких обмежень не дотримується. Думки експертів щодо цього приводу розділилися.
«Венесуела зараз повністю підконтрольна Сполученим Штатам і вихід з ОПЕК для них не має сенсу. Ніхто їх звідти випускати не буде», — вважає Дмитро Льоушкін.
Володимир Омельченко з цим не згодний.
«Це можливо, бо у Венесуелі зараз диктують умови американські партнери. Можна прямо сказати, що Венесуела зараз під «протекторатом» США. А американці не зацікавлені у існуванні ОПЕК як організації взагалі», — зауважує експерт.
Розклади для України
А як щодо нас – України та українців? Чи вплине на нас якось вихід ОАЕ з ОПЕК та початок «перегонів» у стилі «хто накачає більше нафти»?
Володимир Омельченко зазначає, що, з урахуванням ситуації, нам та всьому світу це буде на користь, бо дещо стримуватиме зростання цін на нафту.
«Для ринку вихід ОАЕ з ОПЕК це добре. Було б добре, якби ОПЕК взагалі розвалилася. Бо не було б обмежень [на видобуток], але була б між ними конкуренція. Це дуже вплинуло б на зниження цін на світовому ринку. Але це за умови, що вирішиться проблема Ормузької протоки. Вона ж колись вирішиться. Але питання – коли», — розводить руками директор енергетичних програм Центру Разумкова.
Щойно Ормузька блокада буде подолана, надлишкові обсяги нафти та конкуренція між її виробниками обвалить ціни на «чорне золото». Це дуже ймовірний сценарій, який обов’язково колись станеться. Що може повторити для Росії долю СРСР 1980-х.
Адже на пікових цінах на нафту під час кризи 1970-х років СРСР звик «на широку ногу», навіть поліз Афганістан завойовувати, знов почав шалену мілітаризацію. Але коли ціни на нафту впали, то виявилося, що живе Союз не по грошах. Результати ми знаємо з власного досвіду. Є дуже великі шанси, що схожа доля чекає й на Росію, яка знов робить своє «можем повторить» і навіть на пікових цінах має величезний дефіцит бюджету.
Втім, поки що ситуація, стараннями Дональда Трампа, скоріше, на користь «другу Путіну».
Тим не менш, вихід ОАЕ з ОПЕК не є революцією, але є важливим індикатором щодо «тектонічних» змін у геополітиці Близького Сходу, а з ним — і всього світу. Цей індикатор вказує на те, що нафтові та грошові потоки змінюють свої «русла», а колишні безпекові гаранти втрачають вплив. І відтепер кожен на Близькому Сході, в умовах «вакууму впливу», шукатиме собі нових партнерів.
Якщо раніше Україна там була там зайва, то це відкриває нам нові можливості – «нові карти», мовою Трампа. Питання лише у тому, як ми їх розіграємо. І, схоже, ми це розуміємо на державному рівні, адже «продаємо» туди найбільший дефіцитний «товар» — безпеку у «перерахунку» на дрони. Плюс їжу, яка є основою нашої м’якої сили.
Нові умови — це не лише нові виклики, через зростання цін на нафту, пальне, загальну інфляцію, але й нові для нас можливості. А ОАЕ, послаблюючи ОПЕК+, якраз сприяє тому, що нових можливостей в нас та у Європи буде ще більше.
Андрій Попов
