Рейдери на Лаврській — як оточення Порошенка намагається «віджати» підприємство заради офісу «Європейской Солідарності»

Рейдери підробили заявку від імені чинного директора Дмитра Когута, ніби той особисто просить скасувати арешти. Насправді директор ні до кого не звертався – зловмисники використали копію старого (анульованого) паспорта керівника і зламали електронний ключ нотаріуса, щоб внести брехливі дані в Єдиний держреєстр. Як підтвердила сама нотаріус (з Житомирського нотаріального округу), доступ до її реєстраційного акаунту було незаконно перехоплено.

Наступним кроком стала протиправна зміна керівництва.

За лічені години в реєстрі «намалювався» новий директор – Сергій Бурмака, людина, яку справжні власники підприємства ніколи не уповноважували.

16 січня 2026 року Міністерство юстиції відреагувало блискавично. Усі незаконні реєстраційні дії були анульовані того ж дня. Незаконний запис про призначення «липовго» директора скасовано, і легітимна дирекція на чолі з Дмитром Когутом відновила контроль. Фактично спробу захоплення було зірвано менш ніж за добу. Розкрилися і деталі схеми: крім «зламаного» нотаріуса в Житомирі, рейдери паралельно використовували вкрадені ключі державного реєстратора Болехівської міськради (Івано-Франківщина) – через його акаунт теж намагалися внести зміни в керівництво компанії.

Одночасно інша група осіб з’явилася до київського нотаріуса з пакетом документів, вимагаючи зареєструвати відчуження їхньої частки у статутному капіталі. Це була спроба у два такти: синхронно змінити директора і перекинути частку компанії на підставну фірму, щоб закріпити захоплення. Як визнають експерти, такий сценарій списано зі старих рейдерських методичок – одночасний удар по керівництву і власності з подальшим затягуванням ситуації в судах.

Проте перша атака захлинулася. Не встигли фальшиві рішення набрати чинності, як їх швидко скасували, а нотаріус, через якого діяли рейдери, офіційно заявила про злочинне втручання в її роботу. Здавалося, на цьому історія мала б закінчитися кримінальним провадженням. Але організатори схеми не відступили.

Повторний напад та нові трюки 5 лютого.

5 лютого 2026 року ситуація повторилася – але вже з видозміненим сценарієм. Попри те, що після січневої атаки в держреєстрі залишалися чинні заборони на зміну директора, статуту і учасників компанії, саме цього дня в реєстрі знову з’явився «директор Бурмака». Ті самі особи вдруге протиправно провели реєстраційну дію щодо призначення Сергія Бурмаки керівником «Підприємства «Київ» і навіть внесли зміни до статуту. Тобто рейдери спробували легалізувати свою владу над фірмою глибше, ніж уперше – уже й «переписати» внутрішні документи підприємства під себе.

Як і раніше, усі ці дії здійснювалися з використанням вкрадених цифрових ключів. Цього разу зловмисники «зламали» доступ приватного нотаріуса у місті Дніпро. Ба більше – для обґрунтування своїх дій вони знову підклали підроблене судове рішення. За даними джерел, рейдери надали держреєстратору фальшиву ухвалу ще одного суду – цього разу документа нібито з Луцького суду (який жодного стосунку до київської компанії не має). Згодом той суд офіційно підтвердив, що такої ухвали взагалі не виносив. Тобто другий напад також спирався на підробку, але в іншому регіоні. Тактика зрозуміла: скористатися географічною віддаленістю та святковим періодом, сподіваючись, що ніхто вчасно не помітить підлогу.

Представники «Підприємства «Київ» знову оперативно забили на сполох – звернулися зі скаргами до Мін’юсту та із заявами до правоохоронців. Вони оприлюднили офіційну заяву, наголосивши: єдина легітимна дирекція підприємства – генеральний директор Дмитро Когут та його заступниця Ірина Лось; жодні Бурмаки чи інші особи ніколи не мали права діяти від імені компанії. Тобто всі документи, підписані «новим директором», – нікчемні.

Наразі наслідки лютневої атаки нейтралізовано. Міністерство юстиції так само анулювало незаконні записи, як це сталося в січні. Легітимне керівництво відновлено. Та залишається питання: хто стоїть за цими скоординованими нападами і навіщо? Відповіді лежать у мотивах і зв’язках фігурантів.

Хто і навіщо: слід веде до Порошенка.

Усі ключові елементи цієї схеми – від офшорних структур і афілійованих адвокатів до «свого» банку – напряму пов’язані з оточенням екс-президента Петра Порошенка. Мета атаки – не захопити абищо, а стратегічно важливий для Порошенка об’єкт. Йдеться про 1674 квадратних метри елітних офісів на вул. Лаврська, 16 – приміщення, з яких суд зобов’язав виселити партію «Європейська Солідарність» за борги по оренді.

Ще з 2019 року столичний осередок «ЄС» займає ці площі, майже 7 років не сплачуючи оренду. Борг сягнув захмарних сум – десятки мільйонів гривень. Після тривалих судових суперечок, які партія затягувала як могла, правосуддя стало на бік власника будівлі. Влітку 2025 року, пройшовши три інстанції включно з Верховним Судом, рішення про виселення «ЄС» набрало законної сили. Але навіть тоді опір не припинився: за позовом партії лояльний суддя Господарського суду м. Києва умудрився відтермінувати виконання рішення майже на рік – що перевищує гранично допустимі законом 6 місяців. Попри таку «послугу», час Порошенка спливає: остаточне виселення призначене на 6 березня 2026 року.

Саме наближення дати X пояснює, чому рейдери активізувалися зараз. Їхній розрахунок зрозумілий: якщо не вдається лишитися законно, треба спробувати поставити під контроль саму компанію-власника приміщень. Отримавши її в свої руки, можна скасувати виконавче провадження про виселення і фактично залишити партію в будівлі на невизначений час. Ба більше – можна взагалі «пробачити» мільйонні борги, які суд присудив стягнути з «ЄС» на користь підприємства. Іншими словами, ставка рейдерської атаки – десятки мільйонів і політична присутність в серці Києва.

Хто ж організував атаку? Офіційні заяви прямо не називають замовників, але вказують на «групу, пов’язану з екс-президентом Порошенком». Ще у 2023 році співвласники ТОВ «Підприємство «Київ» били на сполох: саме люди Порошенка намагалися забрати в них будівлю через підставні фірми. Тоді з’ясувалося, що одна з офшорних компаній Порошенка – ТОВ «Стратеджік Інвестмент Холдинг» – таємно прибрала до рук 56,28% частки «Підприємства «Київ» і хотіла скористатися цим, щоб змінити директора. Формально «Стратеджік» оформлена на Сергія Зайцева – бізнес-партнера та друга Порошенка, віце-президента корпорації «Рошен». Решта 42% компанії лишалися в руках інших власників, які й підняли ґвалт. Вони заявили, що частку Зайцева набуту незаконно (з порушенням статуту і без дозволу співвласників), а отже його люди не мають достатнього мандата для рішень. Саме співвласники-«меншовики» і стали на заваді рейдерству, не дозволивши звільнити директора. З того часу – від вересня 2023-го – триває корпоративна війна за контроль, і от зараз вона перейшла у гарячу фазу.

Січневі та лютневі події підтвердили: у хід пішли брудні методи часів, коли посада та зв’язки гарантували безкарність. Прізвище Порошенка фігурує тут не випадково, адже його команда добре обізнана з такими прийомами ще з початку 2010-х. До того ж, саме так свого часу самому Порошенку вдалося встановити контроль над концерном «Рошен», якщо згадати давні бізнес-хроніки. І нині ми бачимо фактично панічну спробу старої гвардії врятувати свій актив, поки остаточно не втрачено владу і вплив.

У складній рейдерській комбінації засвітилися й конкретні імена. За даними джерел, юридичний супровід атаки забезпечувала адвокатська компанія «Боярчуков та партнери» (відомі як «Alekseev, Boyarchukov & Partners»).

Один з її представників – Олег Бескоровайний – безпосередньо фігурує у документах як повноважний представник із компанії, залученої до оборудок. До речі, “Alekseev, Boyarchukov & Partners” вже багато років є їх офіційним представником партії Порошенка.). Таким чином, роль юридичних «рішал» у схемі теж виводить на слід Порошенка.

Більше того, одразу після успішної (хай і короткочасної) реєстрації фіктивного директора 16 січня, рейдери спробували закріпити результат у фінансовій площині. За інформацією джерел, новоспечений «директор» відкрив рахунок ТОВ «Підприємство «Київ» у АТ «Міжнародний інвестиційний банк» – банку, який багато років асоціювався з Петром Порошенком.

Це виглядає як спроба перевести грошові потоки компанії під контроль структури, дружньої до замовників атаки. Адже МІБ не дарма називають «банком Порошенка»: колишній президент володів там мажоритарним пакетом акцій (майже 65%) і лише наприкінці 2025 року НБУ через санкції тимчасово заборонив йому право голосу. Тож, обравши саме цей банк, нові «керівники» підприємства мали б явну фору в оперативному управлінні коштами під політичним прикриттям.

Використовувати новий рахунок планували одразу – орендарі отримали електронні листи від псевдокерівника Бурмаки з пропозицією “скинутися” на автономне енергопостачання. Шахраї хотіли “видурити” авансовий платіж на 6-12 місяців на саме на рейдерський рахунок. Зрозуміло, що орендарі звернулися до легітимного керівництва за роз’ясненнями та відмовили рейдерам. Залишається лише гадати – це вказівка скупого експрезидента, чи спроба трошки вкрасти “під шумок” в когось з операторів рейдерських процесів?

Війна за Київ, що триває.

Схема рейдерської атаки на «Підприємство «Київ» викриває разючий контраст: поки країна веде смертельну боротьбу проти зовнішнього ворога, дехто з колишніх топ-чиновників веде свою кулуарну війну за елітну нерухомість. Використані методи – підроблені судові рішення, зламані ЕЦП нотаріусів, махінації з реєстрами – мали б давно лишитися у минулому. Проте вони знову ожили, коли старі привілеї опинилися під загрозою. Юристи називають цю історію прецедентом, гідним 2010 року, але аж ніяк не 2026-го. Втім, є й оптимістичний бік: на відміну від «темних часів», зараз держава реагує на такі атаки блискавично, медіа піднімають тему на видноту, а винних обіцяють покарати.

Чи вдасться Порошенку та його команді уникнути виселення шляхом корпоративного рейдерства? Скоріш за все – ні. Спроби захоплення вже двічі наштовхнулися на відсіч і стали надбанням гласності. Остаточну крапку поставить 6 березня, коли виконавці прийдуть виселяти офіс «ЄС» із Лаврської, 16. Якщо до того часу рейдери не влаштують третьої спроби (що не можна виключати), то історія завершиться закономірно: поверненням будівлі законному власнику і виплатою боргів, які накопичила партія.

Але значення цієї історії виходить за межі однієї адреси. Рейдерство як політичний інструмент знову підняло голову – і його рішуча нейтралізація стане показовим сигналом. Сигналом, що в Україні більше не працює принцип «друзям – усе, ворогам – закон», і що навіть найвпливовіші не зможуть прикриватися старими схемами. Правила гри змінилися, якими б великими не були ставки.