як будемо торгувати та виживати з 6 червня — УНІАН
Євросоюз «втомився» від пільг у торгівлі з Україною і повертає все до умов, які були до «повномасштабки». УНІАН з’ясував, чи є це катастрофою для експорту, або лише тимчасовими незручностями.
Кажуть, «немає нічого більш тривалого, ніж тимчасове». На це сподівалися українські експортери та влада, які отримали тимчасовий пільговий режим торгівлі з Євросоюзом у 2022-2023 роках в якості підтримки України на тлі вторгнення кремлівських орд. Режим дійсно було подовжено 2024 року. Але з 6 червня його зупиняють. Торгівля повертається до довоєнних «вільних» умов з купою обмежень. Принаймні, якщо мова про аграрку. Адже «торговельний безвіз» для металургії було подовжено ще на три роки, як і «транспортний безвіз».
УНІАН разом з фахівцями з’ясував, скільки в нас взагалі «безвізів», кого, власне, зупинили 6 червня, та якою відтепер буде торгівля з Євросоюзом.
Нові квоти
6 червня Єврокомісія показала нові квоти для українського аграрного експорту, які регулюватимуть «вільну» торгівлю з ЄС після закінчення «аграрного безвізу». Усе, що перевищуватиме ці квоти, обкладатиметься митами. На 2025 рік безмитні обсяги становитимуть: 583,33 тисяч тонн — для пшениці, борошна та меслину, 379,167 тисяч тонн — для кукурудзи, 204,167 тисяч тонн — для ячменю.
Такі ліміти розраховані за принципом «7/12», адже до кінця року залишилося сім місяців, і квоти пропорційно зменшили.
Українська сторона наполягала, щоб «рік» для квот почався з 6 червня, і ми мали б на наступні 7 місяців ті ж обсяги, що й на весь рік. Але європейці до нас не дослухалися. Проте варіант «7/12» — теж компромісний, адже по деяких товарах за перші п’ять місяців року ми вже завезли до ЄС гіпотетичний річний ліміт або близькі до цього.
Для семи «чутливих» груп товарів, по яких вже діють обмеження, будуть інші формули. Так, для м`яса птиці дозволено до кінця року поставити 52,511 тисяч тонн, які будуть розділені на два періоди з різними формулами – 4/7 за період від 6 червня по 30 вересня та 3/7 від з 1 жовтня по 31 грудня.
Для яловичини буде той же підхід (але обсяг лише 7 тисяч тонн), як і для яєць (для них розмір квоти встановлено у 3,5 тисяч тонн). Щодо молока і вершків обсяг безмитного імпорту до ЄС становитиме до кінця року 5833 тонн, сухого молока – 2917 тонн, вершкового масла – 1750 тонн.
Ці обсяги, в цілому, відповідають тим очікуванням, які попередньо озвучували українські аналітичні центри.
«З 6 червня ми повертаємося до квотних обмежень доступу до європейського ринку. Імплементаційний регламент діятиме до 31 грудня 2025 року й фактично є компромісним варіантом, який передбачає повернення близько 30 квот, запроваджених для деяких видів агропродукції під час автономних торговельних заходах (АТЗ) Європейського Союзу, — пояснює УНІАН голова комітету з євроінтеграції УКАБ Олександра Авраменко. – Хоч перехідні заходи і обмежують експортні можливості українських агровиробників, але імплементаційний регламент для нас є набагато кращим варіантом, ніж повернення до базових умов поглибленої і всеосяжної зони вільної торгівлі (DCFTA), яка була встановлена Угодою про асоціацію, підписаною у 2014 році».
Тобто, перехід на квоти буде відносно «лайтовим», що можна побачити на прикладі меду, який продовжує потрапляти на європейські ринки попри обмеження, введені ще минулого року.
За виключенням семи категорій товарів, визнаних європейцями «чутливими для європейського ринку», інші аграрні товари будуть й далі потрапляти до ЄС у досить значних обсягах. Під обмеження, як пані Авраменко нагадує, потрапили минулого року м’ясо птиці, яйця, цукор, кукурудза, крупи, овес й згаданий мед.
У переліку важливо виокремити кукурудзу, яка «як їхала без обмежень, так і продовжить їхати» попри квоту, адже на неї мито у ЄС становить 0%, хоча продукти з кукурудзи вже потраплятимуть під квотні обмеження.
За такого стану справ, як каже Олександра Авраменко, втрати для аграріїв будуть, але «точних даних наразі не маємо». Ймовірно, будуть вони саме у тих, хто не готувався до цих змін завчасно і сподівався, що обмежень знов вдасться уникнути, як це вже було минулого року, коли «безвіз» вчергове подовжили. Підготуватися можна було, зокрема, через диверсифікацію ринків збуту.
Денис Марчук, заступник голови Всеукраїнської аграрної ради, теж запевняє, що «катастрофи не буде». При цьому вказує, що найбільше обмежень буде на продукти переробки, які мають найбільшу додану вартість.
«Найбільше обмеження стосуватимуться продуктів з доданою вартістю, таких як м’ясо курятини та інші м’ясні вироби, молочка, цукор, мед. За оцінками митного комітету Верховної Ради, втрати можуть сягати 3-3,5 мільярдів євро, — наводить він прогнози по втратах. – Також обмеження стосуватимуться кукурудзи, але є одне «але» — у Європі не існує мита на кукурудзу. Тобто, хоч і є визначені обмеження, але ті об’єми, що ми бачили раніше – 6-7 млн тонн на рік – вони, ймовірно, будуть реалізовані. Проблема буде по пшениці».
За даними пана Марчука, за останній рік ми наростили експорт до ЄС пшениці до 4,5 мільйона тонн, тоді як до «безвізу» обсяги не сягали й 1 мільйона тонн.
«Тут потрібно буде робити диверсифікацію ринків. Але, в цілому, попит на продовольство у світі існує. Нам потрібно шукати альтернативні ринки. Бо хоч політично вже рішення прийняте, що Україна буде у ЄС, але економічно з нами поки що не дуже хочуть рівнятися і працювати», — зауважує експерт.
Також представник ВАР каже, що уникнути скасування «аграрного безвізу» було важко, адже це питання занадто політизоване у ЄС. Чутки про те, що Україна хоче «захопити» європейськкі ринки і вибити звідти європейських фермерів це, як запевняє фахівець, «російська пропаганда». На яку ми повинні відповідати «власною пропагандою — у гарному сенсі».
Крім того, ми повинні в межах євроінтеграції вимагати перехідний період. Втім, ВАР вже фіксує зменшення українського експорту до ЄС навіть ще за збереження пільгових умов – не через обмеження, а через зниження врожаїв. Хоча завдяки зростанню цін заробити вдалося більше на менших обсягах. Попри це, єдиний вихід зберегти виручку – диверсифікація.
«Азія, Африка, Близький Схід будуть для нас в зерновій групі перспективнішими (за ЄС, — УНІАН). По пшениці так точно. А по кукурудзі, думаю, все ж буде лідирувати Євросоюз, бо в Європі значний попит завдяки тваринництву. Кукурудзу використовують у кормах. Думаю, що цей ринок для нас буде нормально працювати», — додає фахівець.
Головне ж на його думку, що «море працює» завдяки ЗСУ, і логістика морем вийшла на довоєнні показники – до 90% від всього, що експортується в аграрній галузі, йде саме морем (переважно портами Великої Одеси), а автомобільні перевезення займають лише 2%. Тобто, навіть в разі блокування доріг на кордоні черговими «протестуючими», втрати не будуть настільки значними.
Втім, питання «торговельного безвізу» виходить за межі суто аграрки. Власне, в нас з ЄС вже ціла купа «безвізів», які були прийняті щоб допомогти українській економіці у найбільш скрутні часи. Одні з них обмежують, але обговорюються вже нові формати.
«Безвізові» пасьянси
Через те, що між Україною та ЄС вже діє ціла низка «безвізів» — тобто «автономних торгових заходів» (АТЗ), які створюють особливі пільгові умови для українських товарів – у цих питаннях можна легко заплутатися. Так, ключовим для нас зараз є, власне, «торговельний безвіз», який має дві складові – для згаданої аграрної продукції та для продукції металургії.
Щодо металургічної продукції «безвіз» (звільнення від захисних квот та мит) було подовжено до 2028 року, повідомила раніше Рада ЄС. Щоправда, у цій сталевій бочці «меду» є й крихта «дьогтю» – Рада ЄС допустила «призупинення» пільг для окремих категорій товарів металургії на строк до 12 місяців, якщо імпорт таких товарів з України «зросте до рівня, який суттєво шкодить або загрожує завдати шкоди промисловості ЄС». ЄС також прямо каже, що буде захищати власного виробника від українських постачальників «подібних або безпосередньо конкуруючих товарів».
Плюс є ще питання CBAM або «Carbon Border Adjustment Mechanism». Цей «механізм регулювання вуглецевих кордонів» прийнятий формально задля поліпшення екологічної ситуації у ЄС, але у реальності став ще одним захисним інструментом ЄС від конкуруючого імпорту.
Тобто, CBAM діє фактично як такий варіант «заборонних мит», який має виключення лише для тих закордонних виробників, які готові модернізувати власне виробництво в екологічних цілях. А як українські виробники ставляться до ідеї модернізації своїх старих підприємств ні для кого не є таємницею – тягнути будуть до останнього, сподіваючись на те, що український уряд якось з європейцями домовиться. І наче такі можливості дійсно є.
Втім, на захист українських металургів варто додати, що під час війни ця галузь, яка була зосереджена переважно на Сході та Півдні країни, зазнала значних втрат і дійсно потребує підтримки. Особливо на тлі падіння попиту на продукцію металургії у КНР та світі через «митні війни» Трампа та інші фактори. І зараз між ЄС та Україною йдуть перемовини щодо «відстрочки» CBAM. А щодо «торговельного безвізу» для металургів переговори вже, як бачимо, завершилися на користь українців.
Є ще «транспортний безвіз», який надає пільгові умови українським перевізникам і який теж вже було подовжено — до кінця 2025 року. Зараз це питання не таке критичне для України, проте у часи блокування морського експорту це рішення стало нашим «рятівним колом».
Тож зараз головною проблемою залишається саме експорт української аграрки до ЄС, адже по інших напрямах все відносно непогано, хоча конфлікт довкола CBAM ще про себе нагадає. Згадати варто й «промисловий безвіз», який готується на майбутнє та зніме більше обмежень на поставки до ЄС українських промислових товарів.
Але чому саме по металу та аграрній продукції традиційно ведуться такі «запеклі перемовини» між Києвом та Брюсселем? Михайло Непран, перший віцепрезидент Торгово-промислової палати, пояснює, що квотують завжди саме те, чого продають найбільше і що створює пряму конкуренцію місцевим виробникам.
«На метал «безвіз» лишився. А на аграрку – завершився 5 червня. Чому саме про ці дві групи товарів мова? Бо вводяться квоти там, де є суттєва доля на ринку. Хоча в нас частка на аграрному ринку ЄС відносно невеличка – лише 2-3%, але все ж, — пояснює ситуацію експерт. — Легка промисловість продукцію вільно продає до ЄС. Бо це такі невеликі партії, що не впливають на місцевий бізнес та економічну ситуацію у ЄС. Ще приклад – Україна займає третє місце по експорту шоколаду у Європі. Але бельгійці та швейцарці не б’ють на сполох, бо почувають себе впевнено, займаючи свою комфортну нішу, і не бачать в нас серйозних конкурентів. Тому квот на шоколад ніхто не вводить».
«Аграрні війни»
На думку Михайла Непрана, питання аграрного експорту вже давно стало не лише суто економічною, але й політичною проблемою. Як у відносинах Україна-ЄС, так і між самими європейцями. Бо фермерам не потрібні конкуренти, а споживачам, навпаки, краще з дешевою українською продукцію, оскільки це стримує споживчі ціни.
«Правда у тому, що наявність такої пільги (для української аграрки, — УНІАН) активно використовується ультраправими антиукраїнськими силами ЄС у політичній боротьбі. От вам Польща — готовий приклад. Бо європейським аграріям важко конкурувати з українцями», — каже він.
На думку фахівця з торгівлі, питання українського збіжжя стало фактором внутрішньої політики у європейських країнах не без причини. Бо деякі українські експортери не завжди дотримуються чесної торгівлі, постачаючи продукцію під виглядом транзиту. Це і по самій Україні б’є, адже вони не повертають валютну виручку, продаючи товари «у чорну».
«Ще рік назад Андрій Пишний (голова НБУ, — УНІАН) говорив, що від «чорного» та «сірого» експорту агропромислової продукції Україна недоотримує 8 мільярдів доларів. Що майже у три рази більше за ту цифру втрат у 3 мільярди євро (від зупинки «торговельного безвізу», — УНІАН), про яку зараз говориться. Тому перед тим, як оцінювати втрати від зупинки пільг, потрібно спочатку подивитися, що в нас з «чорним» та «сірим» експортом», — продовжує думку експерт.
Він наполягає, що, оскільки це питання більш політичне, ніж економічне, Україні варто піти європейцям на поступки, поки ще не запізно, і довкола нас ще не вибудувався «антиукраїнський пояс».
«Мій посил у тому, що валютна виручка від експорту на сьогодні не головна стаття надходжень до Національного банку. Вирішальну роль у наповненні золотовалютних резервів грає допомога наших європейських союзників. Тому ми повинні тут трошки поступитися й піти на компроміс, трошки втратити заробіток, але втримати політичну стабільність, — пояснює пан Непран. – Бо якщо сперечатимемось, то втратимо набагато більше, ніж отримуємо на аграрному експорті. На західній допомозі тримається вся наша бюджетна сфера. А якщо будемо наполягати на збереженні «безвізу», то отримаємо довкола себе «антиукраїнський пояс».
Проте міністр аграрної політики Віталій Коваль рішуче налаштований на продовження перемовин навіть після 5 червня. Хоча раніше казав про «план Б».
«Вони (зміни, — УНІАН) будуть зумовлені холодним розрахунком, оскільки ми розуміємо, що зазнаємо збитків, якщо зміниться торговельний режим, — заявив він, і додав, — Квоти точно будуть. Ми сподіваємося, що буде розширення квот порівняно з 2021 роком».
Що ж це будуть за зміни? В уряді стверджують, що Україна більше «не буде колонією», яка постачає виключно сировину та ресурси. Навпаки, Мінагрополітики планує після 6 червня робити ставку на продукцію переробки у експорті, бо олія «більш прибуткова ніж олійні культури як сировина», а в Україні завантаження потужностей, що виробляють рослинні олії, становить «лише 65%». І це попри те, що у ЄС якраз продукцію з найбільшою доданою вартістю найбільше й обмежують у імпорті.
А вже 6 червня, на ранок після «дедлайну», міністр Коваль під час доповіді у Верховній Раді підтвердив, що переговори з ЄС триватимуть і очікується якесь компромісне рішення протягом липня.
«Наступило 6 червня, яке всі очікували. Що ми маємо на сьогодні? 22 травня Єврокомісія прийняла Імплементаційний регламент, який дозволив знайти тимчасове рішення. Це режим 7/12 торгових квот, які діяли до військового стану, не враховуючи вже 5 місяців українського експорту, — повідомив посадовець. – На сьогоднішній день переговорні групи працюють у Брюсселі у складі представників Мінагрополітики й Мінекономіки та керуються віцепрем’єром з євроінтеграції. Переговори йдуть напружено, але конструктивно».
Він додав, що вже визначений дедлайн – до кінця липня 2025 року не просто знайти, але й імплементувати рішення, щоб наші аграрії та інші бізнеси могли торгувати з ЄС.
«Розуміємо, що є продукти більш чутливі (як мед чи курятина), менш чутливі та нечутливі. Наша аналітика, яку доводимо до європейських колег, часто їх дивує, тому що наша задача перевести обговорення у площину економіки, а не просто обговорення сенситивних питань», — поділився деталями пан Коваль.
Виглядає так, що катастрофи з 6 червня не буде. Хоча й втрати можуть бути відчутними, адже в уряді нагадують, що минулого року сільськогосподарські товари становили близько 60% від загального обсягу українського експорту України й перевищували 41,6 мільярда доларів. З яких ЄС придбав близько 60% цих товарів на суму біля 15 мільярдів доларів. Втрата 3,5 мільярда доларів з них буде дійсно відчутною на тлі очікуваних «дірок» у бюджеті.
Головне питання – у валюті
Фінансовий аналітик Андрій Шевчишин, все ж, прогнозує значні проблеми «вже восени», пов’язані саме зі зменшенням надходжень валюти від експортерів. Це може позначитися на курсі гривні, хоча й не радикально, бо «фінансування від донорів буде продовжено» і все, «в цілому», стабільно.
«Восени ми вже будемо повністю відчувати наслідки зупинки «безвізу». Можливе падіння валютної виручки, що надходитиме до країни. Найбільший негативний плив буде на аграріїв. Зараз ще йдуть перемовини. Хтось сподівався, що ми успішно вийдемо з перемовного треку, й закладав це у плани. Тому витрачав більше коштів. А зараз порахував і виявилося, що витрати завеликі. Це вплинуло на бюджет України загалом, що й сприяло ситуації, що бюджет ми витрачаємо швидше, ніж очікувалося», — пояснив УНІАН свою думку аналітик.
Натомість Михайло Непран ставить під сумнів озвучену цифру можливих втрат у 3-3,5 мільярди євро.
«Я завжди питаю, а хто порахував, що втрати будуть оці 3 мільярди євро? Насправді, конкретної цифри ніхто на сьогоднішній день не рахував, — наполягає експерт. – Розглядають питання, на мій погляд, занадто вузько та трошки викривлено. Бо береться до уваги лише бізнесовий варіант – скільки заробляли та скільки втратили. Але чи вважаєте ви, що все те, що добре для бізнесу, добре й для держави? В дійсності це не зовсім так. Бо бізнес думає лише про прибутки, а ще краще – про надприбутки. А держава – думає про все, від екології до утримання пенсіонерів».
Михайло Непран наполягає, що втрати валюти не будуть настільки значними, натомість більше аграрної продукції залишиться в Україні, що, на тлі менших врожаїв, допоможе втримати внутрішні ціни, що й стане корисним «маленькому українцю». Втім, головний інструмент для компенсації втрат – пошук альтернативних ринків збуту – він вважає безальтернативним. А головний фактор ризику – це погода.
Цукор з нафтою та погана погода
Як приклад погодного впливу на наші валютні надходження Михайло Непран наводить посуху у Європі у 2022 році, коли українські аграрії наростили на 30% поставки вершкового масла й без «безвізу», бо трава на полях у Польщі посохла, корів не було чим годувати і, відповідно, знизилися надої. Зараз погода вже показує, що врожаї у Європі та в Україні цього року, ймовірно, будуть меншими, ніж очікувалося. А отже й експорт буде меншим.
Також важливим чинником буде міжнародна кон’юнктура, яка дуже залежить від погоди, але не тільки. Як приклад – ситуація з українським цукром, ціна на який залежить від… продажів нафти у Бразилії.
«По цукру дуже складна історія. Тут питання навіть не квот вже, а насиченості ринку. Бо йде тенденція на здешевлення нафти. Через що у Бразилії стало невигідно переробляти цукрову тростину на біоетанол у цьому сезоні. Скоріше за все, ця тростина буде перероблена у цукор, який дешевший за наш. А Бразилія — один з ключових постачальників цукру до Європи. Тому тут вже не питання квот у ЄС, а навіть стоїть питання, чи з’явиться бразильський цукор на теренах України. Це вже питання виживання», — акцентує він увагу.
Втім, в уряді прогнозують, що врожаї все ж будуть значними, оскільки вже засіяно 5,6 мільйона гектарів ярих зернових та зернобобових культур. Також засіяно 7,7 мільйона гектарів технічних культур, з яких переважає соняшник — 4,9 млн га, та соя — 2,3 млн га.
«Загалом засіяних площ достатньо, щоб забезпечити внутрішні продовольчі потреби та сформувати експортний потенціал», — повідомив 6 червня прем’єр-міністр.
…Торгівля з ЄС точно не зупиниться 6 червня. Проте задля збереження заробітків українським виробникам потрібно буде зробити свою «домашню роботу», щоб відповідати європейським стандартам та тому ж CBAM, а фермерам – щоб диверсифікувати ринки збуту.
Таким чином, зупинка «торговельного безвізу» з ЄС — це точно не катастрофа, адже ми повертаємося до «обмеженої вільної торгівлі». Що дещо стримує наші бажання, проте не зв’язує руки повністю. Бо найгірші часи для експорту вже позаду. Тому й пільг буде все менше. Далі – робочі відносини з ЄС. Складні, але не безнадійні.
Андрій Попов
