чи наважаться США та Європа завдати Росії нищівний удар — УНІАН
Доки українці чекають на рішучі дії Заходу проти Кремля, який черговим ударом по цивільних наочно показав, як «хоче» миру, Європа та Америка використовують антиросійські санкції у власних суперечках.
Останній раунд перемовин між Україною та РФ за посередництва США та європейських країн завершився розчаруванням. Попри попередні домовленості щодо тиску на Кремль у разі його відмови від тридцятиденного перемир’я, Трамп знов пішов на поступку «другу Путіну» й відмовився вводити нові санкції, чим знов розбив хитку кооперацію між Брюсселем, Лондоном та Вашингтоном.
Європейські ЗМІ вже відверто пишуть про «повний розвал трансатлантичної координації» щодо санкцій – як щодо нових, так і щодо контролю за старими.
«Більше немає ніяких «спільних контактів». Співпраця країн «Великої сімки» щодо цього також «втратила динаміку». Як європейці та американці мають намір домовитися про додатковий пакет санкцій за цих обставин, залишається загадкою. Тим паче, що деякі експерти вважають, що Трамп волів би відновити співпрацю з Росією якомога швидше», — повідомив глава санкційного комітету ЄС Девід О’Салліван.
Але це не означає, що про санкції забули. Їх просто переосмислюють – кожен на свій лад. Так, європейці обговорюють зменшення «стелі» цін на російську нафту та ще низку обмежень у нафтогазовій галузі.
Проте над переглядом «стелі» досі «думають» Угорщина та Греція. Крім того, ці цінові обмеження вводила «Велика сімка», і вона ж має їх переглянути. Але тут «забуксували» американці, які на останній зустрічі міністрів фінансів G7 заблокували пункт про зниження регульованої ціни на російську нафту. Хоча саму згадку про нові санкції проти РФ дозволили, що можна вважати певним проривом. Чому? Бо в них є власні санкційні ініціативи.
Ще після провалу перемовин у Стамбулі американські сенатори вирішили взяти на себе роль «поганого поліцейського» (якщо вже Трамп такий підозріло добрий до Путіна) та зобразити тиск на російського диктатора. Тим більше, що в них вже була «заготовка» у вигляді законопроєкта щодо санкцій від сенаторів Грема та Блументаля.
Американський законопроєкт було написано ще 1 квітня, і його мало хто сприйняв тоді всерйоз. Тим не менш, зараз він стає практично безальтернативним для збереження «обличчя» США у світі. Вже навіть держсекретар Рубіо час від часу згадує про цей двопартійний документ, коли хоче хоч трохи погрозитися Кремлю. Що й породило низку інсайдів, що Рубіо та сенатори діють у кооперації.
Причому прихильність законопроєкту публічно висловлюють як республіканці, так і опозиціонери-демократи, адже співавтором став демократ Блументаль. Двопартійна підтримка для США — це вкрай рідкісне явище, що виглядає приблизно так само, як співпраця «Слуги народу» та «Євросолідарності» в Україні. Але, все ж, ця ініціатива сприймається саме як республіканська.
Ліндсі Грем, який й є ініціатором даного «Акту про санкції проти Росії 2025 року», розпочав справжню медійну кампанію на підтримку своєї ініціативи. Окрім щоденних коментарів для ЗМІ, він навіть опублікував послання щодо тиску на РФ на сайті The Wall Street Journal.
Там він наголосив, що закон має вже 82 голоси на підтримку, а мета його — перетворити Росію на «торговий острів». Також він наполягає, що «Росія вигадала більше виправдань, ніж «ринок» може витримати», маючи на увазі неможливість тягнути час далі. Нагадаємо, цього тижня Кремль повинен надати документ, де сформулює свої вимоги щодо перемир’я. Сенатор вважає, що Кремль має надати реальні мирні пропозиції, або отримати потужні санкції.
«Законопроєкт перетворить Росію на «торговий острів», обклавши 500% митами будь-яку країну, яка купує московські енергоносії. Наслідки варварського вторгнення Росії мають стати реальністю для тих, хто її підтримує. Якщо Китай чи Індія припинять купувати дешеву нафту, військова машина Путіна зупиниться», — пише сенатор, але стверджує, що лише «містер Трамп може відновити нашу репутацію і покласти край кровопролиттю».
Тобто, знову всі рішення республіканців «обертаються» довкола волі американського президента. Хоча кількість тих, хто готовий піти проти волі Трампа, теж зростає.
«Я нічого не чекаю. Я думаю, що ми повинні винести це на обговорення і покарати Путіна. Я чекав досить довго. Мені цілком зрозуміло, що Путін водить нас за ніс уже кілька місяців, і я не думаю, що Сполучені Штати Америки повинні це терпіти», — закликає Тодд Янг, сенатор-республіканець від Індіани.
То як, ініціатива Грема — це все ще піар-кампанія задля усного тиску на Кремль, чи її прийняття є цілком реальною перспективою? В Україні думки розділилися.
Позитивні оцінки
Серед українських експертів та користувачів Фейсбуку ініціатива Ліндсі Грема викликала вкрай протилежні думки. Одні кажуть, що «вже не вірять» у обіцянки санкцій, і законопроєкт є лише спробою передвиборчої агітації Грема, час повноважень якого спливає у 2026 році, і тому він грає роль «нового Маккейна».
Хтось вважає, що він координує свою діяльність з Трампом та Рубіо, розігруючи «виставу» з «добрим та поганим полісменом». Треті ж нагадують, що РФ є лише приводом для введення нових мит, які будуть спрямовані проти того ж Китаю, ЄС та всіх, з ким Трамп вже розпочав «торгові війни». Думок багато, але основні настрої наступні.
Вашингтонський кореспондент Voice of America Остап Яриш дає свої інсайди.
«В американському Сенаті помітно зростає нетерплячість щодо введення санкцій проти Росії. Двопартійний законопроєкт республіканця Ліндсі Грема і демократа Річарда Блументаля зібрав підтримку вже 81 сенатора зі 100 (вже 82, — УНІАН). В ці дні у Вашингтоні обʼєднати стількох сенаторів довкола якоїсь ідеї – завдання вкрай непросте», — пише він.
Журналіст розглядає ініціативу «торгового острову» посеред московського багна як цілком серйозну та реалістичну, а не як банальний піар. Більше того, він навіть називає приблизні дедлайни для голосування.
«Деякі сенатори наполягають на голосуванні за санкції після вихідного Дня памʼяті (Memorial Day). Цього року він припадає на 26 травня», — зазначає Остап Яриш, який знаходиться безпосередньо у США.
Українські офіційні джерела нічого не коментують з цього приводу (певно, щоб зайвий раз не дратувати занадто вразливого до критики Трампа), проте посол України у США Оксана Маркарова з явним натяком на цю двопартійну ініціативу публікує фото своїх відвідин Конгресу, і теж згадує Memorial Week.
Український громадський діяч Валерій Пекар акцентує увагу на «обережному оптимізмі».
«Без зайвих очікувань, але є позитивні сигнали. Америка – це не одна людина. Мільйони проливали кров і піт, щоб Америка зайняла нинішнє місце у світі. Одна людина може це обнулити, але інші люди мають цьому завадити», — написав він у Фейсбуці.
Можливо, найбільш оптимістичний пост зробив Кирило Сазонов, раніше – політичний експерт, а зараз – військовослужбовець. Він вважає, що Трамп навмисно так себе поводить, щоб його вважали «наївним та дурним», а насправді той «плете інтриги» проти Кремля, готуючись встромити «черенок від лопати» у спину Путіну.
«Найбільша помилка на переговорах або під час плетіння інтриг – виглядати розумним. Бути розумним потрібно, а виглядати краще невинним і дурним. Як вам сценарій такої гри Трампа? Зображує дурнуватого, клянеться «другу путіну» в дружбі, розповідає про плани на майбутнє, виступає проти санкцій. А в цей час хитрі сенатори з мотузкою та ножицями заходять із флангів та з тилу. І сумний Трамп каже: «Пробач, Вово. Я тебе поважаю, але Сенат – такі звірюки», — пише він.
Наприкінці цього «сценарію» Трамп «витаскує черенок лопати зі спини Путіна», й каже, що «не хотів, щоб все так завершилося». Втім, інші коментатори налаштовані переважно скептично щодо американських санкцій.
Скептичні оцінки
Песимістичні настрої щодо ініціатив Грема у Сенаті домінують серед оцінок експертів, простих користувачів та експосадовців на «теренах» сервісу Цукерберга (діючі чиновники та депутати поки уникають публічних оцінок). Так, політичний експерт Андрій Городницький називає цей процес «геополітичним фарсом».
«Америка знову на підтанцьовках у великій геополітичній виставі. Сенатор-республіканець Джон Тьюн — людина не з останніх у Сенаті — раптом розповідає Путіну казочку: «Або ти граєшся в мир, або отримаєш санкції». Глибоко. Влучно. Але без жодного шансу на реалізацію. Бо це не позиція Білого дому — це театральна репетиція на випадок провалу великої домовленості. А головний режисер, Дональд Фредович, поки що не квапиться виходити на сцену. Бо сценарій не дозволяє, — іронізує експерт. – Скільки би не махав Тьюн санкційною шаблею, всі чудово розуміють: в Республіканській партії ніхто не насмілиться зробити щось справді антипутінське без погодження з Трампом… Тобто не бунт, а гра в блеф. Бо будь-який справжній бунт починається тоді, коли рейтинг падає. А у Трампа він ще тримається… От коли піде в піке — тоді побачимо зовсім інший Сенат».
Також експерт критикує позицію демократів: «Ви там тримайтесь, а ми покричимо з трибуни».
«Опозиція в США — це як міноритарна фракція в Раді. Кричати можна. Впливати — майже ні. Але треба віддати належне — вони працюють. Критикують. Пишуть пости. Вимагають. І готують ґрунт до виборів 2026 року. Проблема лише в тому, що жодна їхня критика не може зупинити основний курс Білого дому, якщо Трамп не вирішить змінити маршрут», — продовжує свою думку щодо США Андрій Городницький.
Не менш скептичним, але щодо інших нюансів, є інвестиційний банкір Сергій Фурса.
«Цього ніколи не станеться. Цими санкціями можна лякати, так. Але вони ніколи не будуть введені. Чому? Бо це означало б введення мит на рівні 500% на товари з Китаю і Індії. Нагадати, що сталось тільки що, коли Трамп обклав митами весь світ, включаючи пінгвінів? Фондові ринки полетіли вниз і ринок облігацій, в результаті, змусив Трампа здати назад. Трамп програв торговельну війну Китаю. І відповз назад, — зауважує він. – І в принципі, мита 150% чи 500% — немає значення. Це означає зупинку торгівлі. І Китай вже продемонстрував Трампу, що США не можуть собі такого дозволити. То чи наважиться Трамп повторити? І це було в ситуації, коли Трамп дуже хотів ввести ці мита. Спати не міг, так хотів. А зараз ми маємо ситуацію, коли Трамп дуже не хоче вводити санкції проти Росії. Дуже не хоче».
Сергій Фурса додає, що мотиви Трампа то «тема для окремої розмови, а може навіть медичної дисертації (чи розслідування ФБР)», але «факт є фактом». Й додає, що це може бути важелем тиску хіба що на Індію, але не на Китай.
«Але чи означає це, що тиснути не треба?… Ні. Бо найбільший подарунок, який Трамп зробив Путіну і російський економіці – він дав їм віру, що вони можуть перемогти, і все скоро закінчиться», — завершує інвестбанкір.
Оцінки «посередині»
Іван Ус, головний консультант Центру зовнішньополітичних досліджень Національного інституту стратегічних досліджень, підсумовує для УНІАН ці всі інсайди та оцінки, утримуючись від крайнощів. Він вважає, що американці все ж введуть антиросійські санкції – але не зараз і не у вигляді 500%-х мит.
«Мита у 500% виглядають нереалістично. Їх навряд чи запровадять, адже це будуть мита проти Індії, Китаю, Туреччини, Євросоюзу. Вбачаю лише відсотків 5 на те, що у такому варіанті законопроєкт буде прийнято. Це, скоріше, інформаційна кампанія. Але вона може отримати продовження, — вважає пан Ус, — Індикатором щодо прийняття будуть повідомлення про опрацювання деталей й умов, за якими законопроєкт почне працювати проти третіх країн, та про можливість знизити ставки мита до більш реалістичних – не 500%, а 50%, умовно. Це й значитиме, що законопроєкт готується до прийняття».
Експерт зауважує, що США потроху рухаються у вірному напрямку, але це буде виглядати, ймовірно, як «гра», коли Трамп казатиме, що він проти, а «це все сенатори». Сенат, на його думку, з мовчазної підтримки Трампа дійсно зможе прийняти цей законопроєкт більш ніж 67 голосами, які мінімально необхідні для подолання вето президента – Грем завявляє вже про 82 голоси. Тобто питання лише у тому, чи поставлять його на голосування.
Але головні складнощі почнуться у Палаті представників, де буде важче зібрати 2/3 голосів – «але не неможливо». Адже це буде складовою митного тиску на Китай з Індією, на ЄС та інші країни. Тобто для конгресменів це буде подаватися, ймовірно, як елемент «митних війн», а не важіль тиску на Кремль.
Щоб зрозуміти подальші рухи по законопроєкту експерт пропонує подивитися, звідки він взагалі взявся на «День дурня» 1 квітня.
«Якось Трамп був дуже роздратований заявою Путіна про те, що в Україні «нелегітимна влада» і що потрібно управління Україною передати ООН. Тоді Трамп був реально розлючений. Бо категорично не сприймає ООН. І він тоді запропонував ввести мита у 25-50% на продукцію країн, які купують у РФ нафту. Грем підхопив цю ідею і заявив, що вони з Блюменталем – представником демократів – підготували двопартійний проєкт, — нагадує Іван Ус історію питання. – Але там вже були 500% мита, заборона купувати російський державний борг. А також визнання РФ «країною-спонсором тероризму», чого Байден за каденцію так і не зробив, але на чому наполягав Грем. Мені здавалося, що ця ініціатива Грема була частиною гри у «доброго й поганого поліцейського», і я не дуже серйозно ставився до цього. Аж доки не повідомили, що зібрано вже 80 голосів зі 100 можливих».
На думку експерта, процес активізувався після підписання угоди про надра, яку теж, ще у жовтні 2024 року, підкинув Зеленському Грем. Тобто, це не просто піар – це планомірна робота американського сенатора, що, ймовірно, пов’язано з його власною передвиборчою кампанією до Сенату. А реалістичними якраз виглядають ставки, які сам Трамп і запропонував.
При цьому американські санкційні ініціативи варто розглядати у контексті з європейським 18-м пакетом та ініціативами G7. Адже лише разом вони можуть досягти дійсно руйнівного ефекту для Кремля.
Європейська відповідь Грему
Європа теж не сидить без діла й пропонує власні санкційні ініціативи. Причому тепер вже з новим «характером» та імпульсом, який надав їм новий німецький канцлер Мерц. І хоча його не підтримують поки що Греція та звичний «штрейкбрехер» Угорщина, оскільки мова йде про потужні обмеження проти російської нафти та енергоресурсів загалом, але й не відмовляються. Та й 17-й пакет пройшов якось підозріло тихо з боку Орбана.
Невже він так завзято бореться з «українськими шпигунами», що «забув» заблокувати санкції проти свого патрона з Кремля? Певно, що ні. Просто ЄС у оновленому складі за підтримки всіх найбільших європейських економік не просто погрожує ще більше обмежити фінансування Угорщини (а заразом і всіх, хто «порушує принципи спільноти» — зокрема Словаччини), а й взагалі позбавити угорців права голосу, що обговорювалося на засіданні 27 квітня.
Плюс, ЄС вчиться у Трампа «митним війнам» і «тестує» інструмент заборонних мит у розмірі 100% проти російських та білоруських добрив, які вільно надходили на західні ринки ще з часів «Зернової угоди» між Україною та РФ у 2022 році. Втім, краще пізно ніж ніколи. При чому, у такому форматі європейцям достатньо назбирати просту більшість голосів (а не одноголосно, як з санкціями), які б представляли не менше 65% населення ЄС.
Іван Ус цей новий підхід з митами вважає «досить ефективним», а обмеження на добрива – «болючими».
«Добрива — це критично для Білорусі. Для РФ не так. Але для виробництва азотних добрив потрібен газ. Тобто, це все обмеження проти російського газу. Саме такі обмеження вже призвели до того, що РФ переглядає свій бюджет – хоча ще навіть півріччя не завершилося. Бо його прибуткова частина не виконується. Якщо так піде далі, то є вірогідність, що вже на кінець року далеко не всі бюджетники та пенсіонери там будуть отримувати свої гроші, як раніше. Ці проблеми з бюджетом РФ є наслідком недоотримання грошей з експорту ресурсів – нафти, газу. У 18-му пакеті дуже очікую на уран», — пояснює фахівець.
Він поведінку ЄС називає «тактикою тисячі порізів», коли один «поріз» не є «вбивчим», проте всі разом дають результат. Також пан Ус вважає європейський 17-й пакет важливим для «демотивації російської еліти», яка повірила, що скоро санкції знімуть.
«Російські ринки ожили у очікуванні, що зараз санкції знімуть через риторику Трампа. І тепер зрозуміло, що ЄС не збирається цього робити. А для російської економіки «найболючішими» є саме санкції ЄС, а не США», — каже експерт.
А обмеження щодо російського газу опосередковано спрямовані проти США – бо блокують можливість перезапуску «Північних потоків», на які претендують американські компанії в якості посередників. Так само, як і санкції Грема опосередковано зачіпають ЄС. Такий собі «санкційний уроборос».
«Реформа Павлова 2.0»
Виглядає так, що щось європейці та американці точно приймуть для тиску на Кремль. Не зрозуміло тільки що, коли та у якому форматі (саме як санкції, або вже як мита). Тим не менш, як скептики, так і оптимісти фіксують складне економічне становище РФ.
«Зараз РФ займає частку у 13% на ринку газу ЄС. Саме через ці 13% ЄС й може отримати підвищені мита за законопроєктом Грема. Але це значно менше, ніж було. Через це Газпром планує на 40% скоротити свій офіс. Також очікується підвищення цін на газ для росіян на 230%. Російський уряд поки не йде на цю ідею, бо вона дуже не сподобається населенню, але іншим шляхом їм знайти гроші буде дуже важко», — каже Іван Ус.
Також він наполягає, що до кінця року у РФ залишиться лише три опції для швидкого поповнення бюджету.
«В них взагалі зараз вибір обмежений – підняти ціни на комуналку, скоротити соціальні видатки на пенсії й зарплатню бюджетникам або експропріювати 60 трильйонів рублів з депозитів у банках. Інші варіанти, крім підвищення цін на газ для населення, виглядають для Кремля ще більш загрозливо, — пояснює фахівець з економіки. – Особливо дії щодо вкладів населення. Бо це повторює досвід СРСР, коли держава так само поцупила збереження людей на книжках. Через це, у тому числі, мало хто тоді був проти розпаду Союзу. Це була «реформа Павлова» 1991 року, яка теж стала підґрунтям для розпаду СРСР».
Загалом, пан Ус вважає, що санкції будуть. Але він скептичний щодо їх масштабів, адже ЄС досі дуже залежний від російських ресурсів, хоча й шукає альтернативи, а у США є Трамп як стримуючий фактор.
«Вже четвертий рік йде війна. Вижити Кремлю вдалося лише завдяки збереженню експорту. У першу чергу, у країни «Великого Півдня». У разі прийняття законопроєкту Грема такі країни – а це, у першу чергу, КНР та Індія, отримують шалену демотивацію купляти щось у РФ і приносити росіянам гроші. Від Кремля як від прокаженого будуть всі ховатися. Для Кремля це буде дуже-дуже небажана історія, яка дуже сильно скоротить надходження від експорту», — підсумовує експерт.
Санкційні ініціативи у США та ЄС є паралельними процесами, а не спільною роботою, що значно послаблює їхній ефект. Самі ж ці ініціативи зачіпають часто не лише Кремль, але й опосередковано інші західні країни. Тим не менш, і республіканці у Вашингтоні, і європейці у своїх столицях – всі поступово приходять до думки, що Путін усі зволікання сприймає лише як ознаку слабкості та дозвіл робити в Україні все, що заманеться.
Єдиний фактор, який блокує ці процеси – сам Трамп. Але під тиском зсередини та ззовні США нові санкції стають лише питанням часу. Хоча вони навряд будуть дійсно вбивчими, російський «колос на нафтових ногах» вже похитнувся, і навіть втрата ринку для добрив для нього тепер є болючою.
Андрій Попов
