Активіст чи архітектурний «рекетир» — як Дмитро Перов тисне на бізнес під виглядом охорони памʼяток
Дмитро Перов, який позиціонує себе як захисника історичної спадщини Києва, набув сумнівної слави завдяки своїм гучним акціям та конфліктам. Про це Zrada.Live повідомляє видання Всі Новини. Однак за зовнішнім фасадом боротьби за культурну спадщину простежується прагнення здобути вплив та вигідну посаду в команді КМДА, а не реальна турбота про збереження архітектурних пам’яток.
Невизнаний «експерт» без фаху та освіти
Попри активну діяльність, Перов не має профільної освіти, необхідної для оцінки стану чи реконструкції історичних будівель. Він стверджує, що навчався у Київському національному університеті, але документів про закінчення не надав. Саме через відсутність фахового досвіду й диплому імовірно і зірвалось анонсоване Кличком влітку 2023 року призначення Дмитра Перова на посаду в Департаменті охорони культурної спадщини при КМДА.
Примітно, що тоді Дмитро заручився публічною підтримкою мера столиці та отримав від нього боксерські рукавички з автографом. Їх він нібито вирішив продати, щоб на виручені кошти реставрувати 200-річну будівлю на Подолі. Але їці заяви виявились звичайним популізмом: презент Кличка «активіст» так і не продав, а будинок, долею якого нібито так переймався Перов, – знесли.
Однак ця прогалина не завадила псевдоактивісту фактично «монополізувати» нішу архітектурної критики у столиці, користуючись браком фахових публічних експертів у сфері містобудування. Проблема полягає в тому, що його думки сприймаються як експертні, попри те, що вони часто є маніпулятивними.
Перфоманси та скандали під час воєнного стану
На тлі війни Перов значно активізував свою діяльність. Він блокує законні будівельні роботи, проводячи пікети та несанкціоновані акції протесту. Під приціл так званого захисника історичних будівель потрапили такі відомі столичні обʼєкти як будинки Уткіна, Саксаганського, садиба Барбана тощо.
Серед його гучних ініціатив – втручання у реконструкцію будинку архітектора Краусса. Не чекаючи на рішення суду, Перов і його соратники демонстративно «чистили» фасад будівлі металевими щітками, що могло пошкодити архітектурну пам’ятку. При цьому науково-проєктна документація на виконання будь-яких робіт за адресою Андріївський узвіз, 18 до профільного департаменту на розгляд не надходила і дозвіл на виконання таких робіт не надавався.
Іншим об’єктом його уваги став будинок Замкова на вулиці Івана Франка. Перов разом із депутаткою Київради Ксенією Семеновою звинуватили забудовників у намірі знести будівлю для будівництва ТРЦ, хоча насправді планується реконструкція із добудовою мансардного поверху. Забудовники надали всі необхідні дозвільні документи, які підтверджують законність їхніх дій, але це не зупинило Перова та Семенову від поширення недостовірної інформації.
Особливо тривожною виглядає така діяльність Перова у період воєнного стану, коли сумнівні масові акції не лише відволікають увагу правоохоронців від критичних питань безпеки, але й створюють додаткову соціальну напругу, підривають довіру до місцевої влади та законного бізнесу, шкодять економіці столиці та сприяють загальній дестабілізації всередині країни.
Сумнівні мотиви та політичні амбіції
Активність Перова викликає обурення не лише у представників бізнесу та громади, а й серед його колишніх соратників. Наприклад, ветеран Олег Симороз звинуватив Перова у співпраці з мером Києва Віталієм Кличком задля «відбілення» репутації міської влади, пов’язаної з корупційними скандалами. Влітку 2023 року міська адміністрація навіть оголосила про ймовірне призначення Перова на посаду в Департаменті охорони культурної спадщини КМДА, але це рішення не відбулося через брак досвіду та освіти.
За припущеннями ЗМІ, його співпраця зі столичною владою мала чітку мету — отримати контроль над департаментом, що забезпечило б йому вплив на бізнес та забудову. Попри те, що це призначення не відбулося, Перов продовжує фактично діяти через депутатку Семенову, блокуючи законні роботи та дискредитуючи підприємців.
Кримінальний шлейф та суспільна шкода
Протидія законній господарській діяльності підприємців на ділянці по вул. Івана Франка вже привела до відкриття кримінального провадження проти Перова за статтею 206 Кримінального кодексу України. Ця стаття передбачає штрафи та позбавлення права обіймати певні посади. Проте навіть це не зупиняє його від дій, які забудовники та медіа відкрито називають проявами «архітектурного рекету».
Через маніпуляції Перова суспільство отримує хибне уявлення про діяльність справжніх пам’яткоохоронців. До прикладу, якби подібні псевдоактивісти мали вплив у Європі, багато видатних модернових архітектурних рішень, як-от Піраміда Лувру чи проспект до Ватикану в Римі, ніколи б не були реалізовані. Адже вони з’явилися шляхом знесення історичних будівель.
Ситуація з діяльністю Перова демонструє нагальну потребу у формуванні в Україні професійної містобудівної спільноти. Тільки так можна запобігти псевдоекспертам використовувати тему збереження спадщини для особистих амбіцій і тиску на бізнес. Доки це не стало реальністю, Київ ризикує залишатися полем для маніпуляцій з боку Дмитра Перова та його однодумців, які насправді шкодять місту більше, ніж допомагають.
