Російський газ — Росія через загострення ситуації в Придністров’ї б’є по Молдові — УНІАН

Політолог Володимир Фесенко розповів УНІАН, які втрати несуть Україна та РФ від зупинки транзиту газу, як Росія втрачає позиції на європейському ринку, та чи відкриваються реальні можливості для повернення Придністров’я у склад Молдови.

Із початком нового року відбулася історична подія – транзит російського газу українською територію було остаточно припинено. Проте американські журналісти остудили запал і піднесення українського суспільства від цієї довгоочікуваної новини неприємною статистикою: за даними Bloomberg, з економічної точки зори Україна втрачає від зупинки транзиту більше, ніж Росія.

Голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко розповів УНІАН про те, якими є реальні фінансові та політичні втрати Росії від припинення російсько-української угоди, чи зберігає Росія свої позиції на європейському ринку блакитного палива, та чи відкриває зупинка транзиту реальну можливість для повернення Придністров’я Молдові.

Журналісти Bloomberg зазначили, що втрата українського транзиту газу матиме «мінімальний вплив» на економіку Росії (приблизно 0,2–0,3% ВВП). Чи погоджуєтеся ви з такою оцінкою видання, якщо говорити про чисті фінансові втрати?

Є прості цифри, можна навіть порівнювати. Ми втрачаємо близько мільярда доларів як плату за транзит, залежно від обсягів прокачки газу. Словаччина — півмільярда євро. Росія втратить близько п’яти мільярдів доларів. Але Росія в місяць за рахунок продажу нафти отримує у декілька разів більше. Тобто для російського бюджету це мінімальні втрати.

Тут питання не в тому, що припинення транзиту зробить якусь велику шкоду російській економіці. Ні, мотив не в цьому. Закінчився контракт. Контракт на транзит газу був підписаний п’ять років тому. Для того, щоб продовжити транзит, треба ухвалювати новий контракт. Уявіть собі переговори між Росією та Україною зараз в умовах війни про продовження контракту на транзит російського газу. Якось воно буде виглядати абсурдно.

Навіть коли діяв нинішній контракт під час війни, це викликало багато критики в Україні. Але це були наші зобов’язання, зокрема, перед нашими європейськими партнерами. І ми ці зобов’язання виконували. Ми заздалегідь попередили європейських партнерів про те, що ми контракт не будемо продовжувати. Така була громадська позиція. Я розумію, що мотивація була в саме моральних і політичних чинниках.   

Я думаю, що навіть більше шкода не в тому, що Росія не отримує кілька мільярдів доларів додатково. Це особливо не вплине на Росію. Але вони майже остаточно втрачають європейський газовий ринок.

Які ще шляхи постачання газу залишаються у Росії?

Є постачання трубопровідного газу через Туреччину. Є постачання скрапленого газу. Тому не можна сказати, що вони повністю втрачають цей ринок. Але, тим не менш, можливості Росії на європейському газовому ринку знов суттєво скоротилися. Дуже вірогідно, що до ситуації в минулому вигляді, коли Європа повністю залежала від російського газу, вона вже не повернеться.

Втрата Росією європейського ринку газу почалася ще у 2022 році. Тут і катастрофа з Nord Stream 2 зіграла свою роль, і відмова Європи від російського газу в наслідок російської газової атаки на Європу, коли вони зменшили постачання газу та різко збільшили ціну на блакитне паливо. Усе це призвело до того, що Європа почала відмовлятися від російського блакитного палива навіть швидше, ніж вони планували. Вони планували поступово відмовлятися до 2030 року, а почали робити це значно швидше. І зараз новий крок.

Тому для України це скоріше морально-політичний крок, а не економічний. Не крок тиску на Росію. Ні, це матиме мінімальні негативні ефекти. Але продовжити співпрацю з країною агресором виглядає некоректно, абсурдно й аморально. От в цьому я бачу головну причину цього рішення.  

Питання зупинки транзиту лякало деякі європейські країни, особливо з цього приводу панікував Фіцо. Чи дійсно для тієї ж Словаччини втрата російського газу з української труби матиме катастрофічні наслідки, чи заяви Фіцо носили переважно політичний характер під впливом Путіна?

Жодної катастрофічності, жодної загрози енергетичної кризи. Ситуація з забезпеченням газом у Словаччині навіть краща, ніж в Угорщини. В Угорщині, за європейськими даними, газосховища зараз заповнені на 68%. Тобто запаси є. Плюс, є постачання російського газу через «Блакитний потік» через Туреччину.

В Словаччині підземні сховища заповнені на 75% – це навіть вище, ніж в багатьох європейських країнах. Плюс, є можливість отримати додаткові обсяги газу за необхідності з сусідніх країн: скраплений газ або трубопровідний газ. Але немає в Словаччині енергетичної кризи. До речі, це визнавали і представники Словаччини протягом минулого року, коли тривали переговори. Вони відверто казали, що ніякої енергетичної кризи не буде.

Єдина економічна проблема для Словаччини – це втрата грошей за транзит і за постачання того самого російського газу в інші країни Європи. Вони втрачають близько 500 мільйонів євро. Це, звичайно, втрата важливих грошей, але, тим не менш, це не критично. Ми в нинішній складній ситуації витрачаємо щомісяця набагато більше на оборону і окремо на бюджетні цілі.

У чому тоді мотив таких гострих заяв від прем’єр-міністра Словаччини?

Для Фіцо це, скоріше, привід для демонстрації антиукраїнської позиції та звинувачень на адресу України. У нього зараз є проблеми всередині коаліції з соціально-економічною політикою. Йому треба когось звинуватити і це традиційний прийом. Знайдіть ворога, джерело своєї проблеми ззовні, нібито це не ти винний, а хтось інший. Ну, ось, зручний спосіб – Україна. Це методика, яку використовував Орбан — зараз її використовує Фіцо.

І ще важливіше, що для Фіцо ця історія стала приводом для його поїздки до Москви і легалізації відносин з Росією та Путіним. Ось в чому проблема.

Про припинення транзиту російського газу Україна попередила за рік. Усе було узгоджено з Європейською Комісією, жодних проблем. Але Фіцо почав всі свої перформанси та звинувачення в грудні. Фактично, за два тижні до припинення угоди. А що ж таке? Раніше ти не знав про те, що транзит буде припинено? Знав чудово! І до цього готувалися разом з Єврокомісією.

Усе це стало лише приводом для політичного спектаклю. Так що це суто політичні звинувачення. Певні втрати для Словаччини будуть, але це не викличе кризу. Тим більше, що можна було домовлятися про певні компенсації. І про це йшла мова і в переговорах з Україною, і в переговорах з Європейською Комісією. Але для Фіцо важливий був саме політичний ефект.

А якщо врахувати геополітичні аспекти: зокрема, поточну ситуацію у Придністров’ї – що втрачає Росія від зупинки транзиту?

Найбільше страждає Придністров’я від нинішньої ситуації. Але тут завдання інше: Росія через загострення економічної та енергетичної ситуації в Придністров’ї б’є по Молдові. Об’єкт удару – Молдова. Транзит припинений, не продовжуються постачання російського газу в Європу, це створює проблеми. І, об’єктивно, створює проблеми для всіх, хто отримує російський газ.

Наш президент казав, що можна розглянути варіант постачання якогось газу в Молдову. Тут треба домовлятися. Розглядаються різні варіанти постачання з Румунії, Україна готова допомогти Придністров’ю. Молдова на це згодна. Тут йдеться, правда, не про газ, а про вугілля для енергетичних станцій в Придністров’ї.   

Яким чином відсутність газопостачання б’є по Молдові?

У Молдові парламентські вибори цього року. І проросійські сили прагнуть реваншу. Їм не вдалося взяти реванш минулого року на президентських виборах і на референдумі щодо європейської інтеграції. Зараз вони хочуть взяти реванш на парламентських виборах. Внаслідок енергетичної кризи в Придністров’ї удар буде і по соціально-економічній ситуації в Молдові. Насамперед через збільшення тарифів на електроенергію.

Фактично Придністров’я отримувало російський газ практично безкоштовно. Як свого часу Росія постачала безоплатний газ до так званих ДНР і ЛНР, а борг вішали на Україну. Україна не платила за це, але тим не менш формально борг вішали на нас. Точно так сама було з постачанням газу до Придністров’я. Однак електроенергія, яка вироблялася на двох електростанціях в Придністров’ї, постачалася зокрема і в Молдову. Це дозволяло Молдові по відносно низьких тарифах надавати електроенергію своєму населенню. Зараз, внаслідок нинішньої енергетичної кризи, тарифи на електроенергію зростуть. Тому що доведеться купувати частину електроенергії в сусідній Румунії. Плюс постачання більш дорогого румунського газу, тому що російський газ із Придністров’я був практично безоплатним, а тут зараз доведеться платити ринкову ціну.

Тому в Молдові буде збільшення тарифів. Згадайте, як Яценюк у 2015 році втратив всі свої рейтинги, коли у нас тарифи виросли у три рази. Там ще була девальвація гривні велика, але тим не менш. Зростання тарифів стало для нас великою проблемою, фактично, на весь період до російського повномасштабного вторгнення. З 2015 року й, як мінімум, до 2019 року, це була одна з головних соціально-економічних і політичних проблем.  

Зараз і для Молдови це буде проблемою, безумовно. Так що тут ставка робиться на те, щоб спровокувати енергетичну кризу в Молдові. Але, наскільки я розумію, зараз Україна, Європейський Союз і Румунія шукають варіанти, як допомогти Молдові. І, щоб не допустити гуманітарної катастрофи у Придністров’ї, Україна готова в своїх можливостях допомогти — наприклад, через постачання вугілля на Придністровській ТЕС.

На вашу думку, чи допоможе зупинка транзиту вигнати Росію з Придністров’я, зважаючи на те, що без російського газу їхня економіка нежиттєздатна?

Тут не буде прямого і негайного ефекту. Проблема ж почалася не внаслідок нинішньої ситуації. Проблема для Придністров’я загострювалась у зв’язку з повномасштабною війною Росії проти України. У Придністров’ї немає прямого кордону з Росією. Вона отримувала і матеріальні ресурси від Росії фактично через Україну. Зараз це неможливо внаслідок війни.

В Путіна були плани захопити не тільки Лівобережну Україну, але і Південь України. Йшлося не тільки про Херсонщину, а й про Миколаївську та Одеську області, щоб відрізати нас від Чорного моря і вийти якраз до Молдови і Придністров’я. А далі плани були взяти під контроль і Молдову через проросійські сили. Ці плани не спрацювали, і Придністров’я опинилося в складній ситуації. Так, газ вони продовжували отримувати через трубопровід, але економічні проблеми там виникли раніше.

Не всі, можливо, знають, що Придністровська економіка вже років 15-20 як переорієнтувалася. І більша частина промислової продукції Придністров’я йде не в Росію, а в європейські країни під молдавським прапором. Але, тим не менш, була фінансова допомога з боку Росії, різні соціальні виплати мешканцям Придністров’я і так далі. Також був невеличкий російський військовий контингент на території Придністров’я.

Які подальші сценарії розвитку подій у Придністров’ї здаються вам найімовірнішими?

Я думаю, що проблема буде вирішуватися поетапно. Не варто думати, що відразу відбудеться реінтеграція. Тут є насправді свої підводні камені. Але, я би сказав, що неформальна, непряма економічна інтеграція Молдови з Придністров’ям вже відбулася значною мірою.

Я вже сказав, що підприємства Придністров’я вже давно торгують з Європою під молдавським прапором. Але тут важливий момент. Якщо буде реальна інтеграція, то вони мають платити податки в бюджет Молдови, а не в свій бюджет. Бюджет має бути спільним. Якщо на це підуть люди, які зараз керують Придністров’ям, можливо, буде поступова поетапна інтеграція Придністров’я з Молдовою.

До речі, негайна швидка інтеграція може спричинити навіть політичні проблеми для Молдови. У Молдові і так паритет, як у нас було до 2014 року. Умовно проросійські сили на виборах отримують приблизно 50%, а ще 50% — проєвропейські. І хто отримує трохи більше, той і виграє або президентські або парламентські вибори.

Останні роки проєвропейські сили вигравали переважно за рахунок голосів тих громадян Молдови, які працюють в Європі, але голосують на виборах. Раніше більшість молдован в Росії працювали, а зараз більше в Європі. І ці люди підтримують європейську інтеграцію. Але уявімо, що, раптом, в силу якихось політичних дій і рішень Придністров’я стає частиною Молдови. Це може змінити баланс на користь проросійських сил. Може бути негативний ефект. Тому я думаю, що реінтеграція Придністров’я може відбуватися поетапно. І бажано, щоб це відбувалося мирним і дипломатичним шляхом.  

Як ви прокоментуєте голоси деяких людей, які вважають, що Україна має ввести власні війська в Придністров’я?

Я думаю, що це авантюризм і непродумана ідея. Оскільки ми тоді створимо для себе додаткову проблему, я б навіть сказав «геморой». Майже в прямому сенсі, в нашій «дупі», на півдні. Це буде така чорна діра. Ми змушені будемо там частину військ тримати для контролю ситуації, і відволікати певні ресурси економічні на Придністров’я. Юридично це має бути справа Молдови. Оскільки Придністров’я є частиною суверенної території Молдови.

Якщо виникне, наприклад, якась безпекова загроза з боку Придністров’я, почнуться військові провокації проти України, буде загроза для Одещини чи Вінницької області, тоді так, треба буде діяти. Але самим починати якусь військову операцію, встановлювати політичний контроль — я думаю, що це було б помилковим рішенням. Краще діяти поетапно, суто дипломатичним шляхом.

В умовах нинішньої енергетичної кризи, коли Придністров’ю доведеться визначатися з новою економічною моделлю свого подальшого існування та розвитку, існує варіант, коли можна спочатку провести поетапну економічну реінтеграцію Придністров’я до складу Молдови. І паралельно поступово проводити політичну реінтеграцію. Це можна продумати та оформити як окремий план, зараз такий шанс виникає.

У Росії зараз практично немає прямих важелів впливу на ситуацію в Придністров’ї. До речі, вони зараз мають проблему не тільки з Придністров’ям, а й з Абхазією. Там кордон спільний, але все одно є проблема, тому що теж існує велике незадоволення. Там, фактично, скинули «президента», який керував Абхазією (йдеться про відставку «президента» самопроголошеної республіки Абхазія Аслана Бжанії – УНІАН). Через те, що він хотів провести інвестиційну угоду з Росією, яка невигідна була Абхазії.

Зараз багато критиків вважають, що Росія, фактично, втрачає своїх союзників. Програли в Сирії, зараз програють в Придністров’ї, можуть програти в Абхазії. Так що для Росії, це дійсно виклик і проблеми.

Але думаю, що більш реалістичною оцінкою в Придністров’ї можна назвати початок перехідного періоду. Коли, як і чим він закінчиться, значною мірою залежатиме від того, на яких умовах закінчиться війна між Росією і Україною, як буде відбуватись далі європейська інтеграція Молдови, і, відповідно, європейська інтеграція України, якою буде безпекова ситуація в Україні і навколо України. От від цього вирішальним чином буде залежати і подальша ситуація в Придністров’ї.

Експерти вже встигли залякати українців можливими ударами Росії по українській ГТС внаслідок припинення транзиту. Наскільки це може бути критично?

До 2022 року була дуже популярна думка — причому як в Європі, так і у нас — що збереження російського газового транзиту через Україну є одним з головних запобіжників проти прямої війни Росії проти України.

Точно так само, до речі, німці вважали, що Nord Stream 1-2 – це теж запобіжник. Меркель думала, що для Росії краще торгувати з Європою, ніж воювати. З’ясувалося, що ні, для Путіна війна на першому місці.

Щодо ударів по газовій трубі, то по ній напряму вдарити важко. Там є свої запобіжники, її можна відремонтувати. До того ж навіщо бити по трубі, по якій Росія все ж таки постачала цей свій газ? Це було не дуже вигідно. Тому що постачання газу відбувалося. А зараз, у разі непостачання російського газу, ну вдарить вона по ГТС, ну і що? Труба суха. Буде руйнація, але при необхідності потім буде відновлення цієї ділянки. Така ж сама ситуація приблизно, як і з електричними мережами. Та сама історія, як з залізничною мережею — можна вдарити, але через певний час її відновлять. Тому так, це додаткові втрати для України, але труба і так не буде працювати в повному обсязі.

Зараз підняли тарифи в чотири рази на транспортні послуги газопостачання, тому що якраз для нашої газотранспортної мережі головним джерелом оплати було транспортування російського газу. Оператори української ГТС отримували 85% прибутку саме від транзиту. Лише 15% — від наших внутрішніх споживачів. А зараз доведеться покладатися на внутрішніх споживачів, тому й зростають тарифи, щоб ця компанія якось вижила.

Проблема труби буде на майбутнє. Вона буде певний час сухою, не буде такої прокачки газу, як було раніше з Росії до Європи. Подальша доля цієї труби під великим питанням. Тому бити по ній можна, але це не дасть жодного ефекту.

А що стосовно ударів по підземних газосховищах України?

Росія, навіть коли був транзит, зробила декілька ударів. Це було більш небезпечно. І такий ризик залишається і зараз. Можливо, цей ризик ударів по підземних газосховищах трошки зросте. Вони захищені, але можуть бути цілеспрямовані удари ракетами по типу, як ми били Storm Shadows. Специфіка Storm Shadows полягає в тому, що вони можуть бити по підземних об’єктах, по бункерах. У Росії є схожі ракети. Якщо вони будуть цілеспрямовано бити по газосховищах, то певна небезпека є. Тому що в цих газосховищах газ для України, частково зберігається газ наших партнерів, які потім ми постачаємо їм, оскільки ми надаємо послуги по зберіганню цього газу.

Удари вже були, але вони були, скоріше, по компресорних станціях, наскільки я розумію.

До речі, показовий цікавий факт по транзиту газу. Бої в Курській області – газ з Росії до Європи йшов через Суджу. Зверніть увагу, що навіть активні бойові дії в цьому районі не призвели до припинення постачання. Компресорна станція в Суджі працювала. Зараз подивимося, що буде далі. Тому що зараз Росія руйнує Суджу в процесі боїв в Курській області. Але питання, чи будуть вони руйнувати газокомпресорну станцію. Тим не менш, все ж таки Росія поки не чіпала цю інфраструктуру. Можливо, вона її і не буде чіпати.

Якщо у Росії будуть зберігатися сподівання, що вони через певний час після завершення війни з Україною відновлять постачання газу в Європу, то навіщо їм чіпати трубу? Краще її зберегти. Тому тут ситуація неоднозначна.

Дмитро Петровський