Ціни на пальне в Україні — ринок АЗС на порозі переділу

Акцизи на пальне та нові податки, а також зменшення попиту на тлі зростання впливу держави можуть значно змінити «рельєф» ринку АЗС. Хто у «зоні ризику», а хто стане «бенефіціаром» змін, і як це все відобразиться на цінах, – розбирався УНІАН.

28 листопада президент України підписав закон №11416-д, який не лише підвищує податки та військовий збір для майже всіх галузей, але й «персонально» для автозаправних станцій вводить нову вимогу – авансові податкові платежі з кожної заправки.

Втім, фахівці кажуть, що є й інші вимоги з боку держави до операторів АЗС, які можуть додати до 4 гривень на кожен літр бензину. Причому під найбільшою загрозою будуть саме ті мережі, які продають найдешевше пальне. А це, у свою чергу, ставить під питання їхню прибутковість та спонукає до боротьби за виживання на вкрай конкурентному ринку. Плюс, ми бачимо досить активне зростання державної частки, яка поступово стає головним гравцем галузі.

Тобто, країна, ймовірно, перебуває на порозі значних змін на ринку пального. Чи будуть ці зміни у «плюс» чи «мінус» споживачу; та хто «перший на вихід», а хто, навпаки, отримає всі вигоди з нового стану ринку, — читайте у матеріалі УНІАН.

За крок до змін

Попри те, що серйозні розмови про переділ ринку АЗС почалися лише наприкінці 2024 року (після поглинання державною «Укрнафтою» мережі Shell в Україні, частина акцій якої раніше належала росіянам), галузь вже давно переживає трансформації.

Особливо їх посилила повномасштабна війна та паливна криза 2022 року. Тим не менш, до кінця 2024 року ринок якось адаптувався й виживав без значних змін, відносно успішно переорієнтувавшись на поставки пального через західний кордон.

Втім попри налагодження логістики, попит на пальне з 2022 року не виріс, а навпаки падає. Бо мобілізація та військові ризики загалом не сприяють діловій активності. Про це УНІАН каже співзасновник групи компаній «Прайм» та паливний експерт Дмитро Льоушкін. На його  думку, вже на початок 2026 року в Україні може залишитися всього п’ять мереж АЗС, які поглинуть тих, хто не переживе кризу.

«Так, на початок 2026 року може залишитися десь 5 мереж. Бо хтось продасться вже зимою, хтось потім влітку. Мій прогноз у тому, що йде війна, і невідомо, чи скоро вона завершиться. Споживання зменшується щороку приблизно на 10%, — пояснює фахівець. – Люди виїжджають, промисловість зупиняється, перевезень стало значно менше через побоювання щодо ТЦК. Є лише певне сезонне зростання на тлі посівної. Ринок буде звужуватися, бо ситуація досить сумна».

І не останню роль у цих процесах відіграють податкові новації – нове зобов’язання для АЗС сплачувати авансові внески з податку на прибуток.

З цією думкою згоден і Сергій Куюн, директор консалтингової компанії «А-95».

«В Україні аномальний ринок пального. Бо АЗС набагато більше, ніж потрібно. І багато з них працюють лише тому, що держава не контролює належним чином сплату податків. Наприклад, згідно з даними ДПС, з 50 найбільших мереж біля 40 в 2023-2024 роках були безприбуткові. Тобто декларували нульові або мізерні прибутки, — розповідає експерт. – У той же час, розрахунок роздрібної націнки (різниці між оптовою та роздрібною вартістю пального) дозволяє стверджувати, що останні 2 роки стали найбільш маржинальні за останні 10 років».

Ще однією «ілюстрацією несплати податків» пан Куюн називає рівень офіційних окладів працівників в окремих мережах АЗС, які подекуди є більш ніж вдвічі нижчими, ніж у конкурентів, що ставить питання як вони взагалі знаходять собі працівників.

«Згідно даних ДПС, в таких великих мережах як БРСМ, МОТТО та ін. офіційні оклади працівників становлять 10 000 грн на місяць та менше. Тоді як в мережах ОККО, Shell, AMIC, SOCAR, UPG оклади складають в середньому 25 000 гривень», — продовжує він, натякаючи на «зарплатні у конвертах».

Саме тому питання авансових платежів та податків загалом настільки важливе для галузі – адже значна її частка перебуває у «тіні». І це напряму впливає на ціну пального.

«Підвищена рентабельність за рахунок несплати податків дозволяє виживати навіть тим станціям, які продають 500-1500 л на добу, хоча це було б неможливо у будь-якій іншій країні. Тому якщо кількість АЗС буде зменшуватись, то виключно за рахунок посилення державного контролю за сплатою податків. Ми це вже починаємо спостерігати», — зауважує Сергій Куюн, обґрунтовуючи можливий переділ ринку АЗС.

Рахують кожну гривню

Тему з податками та авансовими платежами конкретизує Дмитро Льоушкін, додаючи, що не варто забувати й про інші оновлення законодавства для галузі. Зокрема він згадує закон про мінімальні запаси пального для АЗС та нове підвищення акцизів на пальне, заплановане на 1 січня 2025 року. Все це сумарно додасть до 4 гривень до поточної ціни на пальне.

Проте цей процес буде відбуватися нерівномірно.

«Відповідно до нового закону про авансові платежі, вже з 1 грудня з кожної заправки потрібно буде сплачувати 60 тис грн. податку на прибуток. Якщо мережі преміальні, які і так по 150 тис. грн сплачують, то їх це ніяк не торкнеться, — пояснює експерт. – Але якщо це дискаунтер, де показували лише 2-3 тисячі гривень на місяць з заправки, то ці гроші десь доведеться взяти. І доведеться десь на 1 гривню на літрі ціну підняти. Або викручуватись. Окрім як робити недолив варіантів вже майже немає, оскільки податкові «скрутки» та інші «схеми» вони вже задіяли. Якщо ціни десь не зміняться, то там або недоливають, або ще якась схема. Як саме вони вчинять – буде на їх сумлінні».

На його думку, для дискаунтерів утворюється дилема – або підняти ціни до преміального рівня і втратити свою головну конкурентну перевагу (дешевизну), або втратити бізнес. І цей «лічильник для дискаунтерів», зі слів експерта, запустився «вже з цього понеділка». Потім запустяться й інші оновлення законодавства, які сприятимуть змінам балансу на ринку АЗС та сприятимуть підвищенню цін для українців.

«З 24 грудня запрацює закон про мінімальні запаси (що зобов’язує заправні станції накопичувати і зберігати паливо у обсязі 3% від загального обороту або виділяти кошти на забезпечення цих запасів, — УНІАН), через що пальне знову додасть у ціні. Але тут процес можна трохи потягнути, адже всі мережі вже закупилися паливом на 1,5-2 місяці. Ефект цього закону почне відображатися наприкінці січня, по мірі виснаження запасів», — продовжує експерт.

Загалом, зима — це «низький сезон», через що запаси пального будуть розкупати повільно. І, відповідно, їх будуть збільшувати лише ближче до весни. Загалом, разом з акцизами та підвищеннями податків, це все додасть 2-4 гривні на кожен літр. Але покупці преміального палива цього, ймовірно, можуть і не помітити, на відміну від споживачів найдешевших марок.

«Ті ціни, які ви бачите на стелах АЗС, мають дуже значну маркетингову частку. Реальна ціна палива значно нижча. Наприклад, наприкінці листопада «робоча ціна» — це 46-47 гривень за літр. А на стелах ви бачите 54-55 гривень, — продовжує пан Льоушкін. – Ці 7 гривень, умовно, і є маржинальність АЗС. З цих коштів вираховуються різні знижки та акції. І якщо стоятиме питання про збільшення видатків, то «піджиматимуть» маркетинг. Ті станції, де ця частка менша за 4 гривні, змушені будуть підвищувати ціни. А преміальні мережі просто «утиснуться» за рахунок маркетингу на перехідний період. Але з часом все одно все повернеться на свої місця».

Тобто, одні змушені будуть піднімати ціни вже у грудні-січні, а інші – ближче до весни. Проте ціни підніматимуть усі. І це без урахування чергового загострення на Близькому Сході, яке штовхає світові ціни на нафту догори. Що є не дуже гарною новиною для українського споживача. Адже це «розкручуватиме» й загальну інфляцію у країні, бо логістична складова є у кожного товару на прилавках вітчизняних магазинів.

Втім, те, що погано для споживача, може бути вигідним державі – чим вищі ціни, тим більше податків вона з них отримає. Звісно, якщо втримає курс гривні, бо інакше ці «прибутки» будуть «дутими». Але це вже інша історія.

Хто перший на вихід

З урахуванням всіх факторів ми, ймовірно, на порозі переділу ринку АЗС.

«Ну, а чому ні? Ми вже бачимо це. Бачимо, що відбувається з Shell. Бачимо, як здає ринок «Авіас». А це ж був величезний «монстр», якого вже майже немає. Перебудова ринку вже давно йде. Загалом ринок досі тримається лише завдяки тому, що той же «Авіас» вивільнив свою частку ринку у 10%, які стали «ковтком повітря» для різних дискаунтерів», — каже Дмитро Льоушкін.  

Втім, він не готовий назвати угоди, які вже готуються. Більше того, експерт вважає, що головні зміни на ринку відбудуться не зараз, а влітку.

«Навряд чи на піку «істерики» на ринку хтось захоче продаватися. Адже покупців не так багато й вони будуть пропонувати дуже низькі ціни. Всі будуть намагатися дожити до літнього «високого сезону» продажів. Коли мережі будуть більш ліквідними. Тому якщо й будуть якісь угоди про поглинання, то ближче до літа, коли можна буде отримати кращу ціну, — каже фахівець. – Я не хотів би, щоб вони на мене образилися, але я не бачу перспективи у «Маркету», AMIC та VST. Останні вийшли запізно на ринок і не змогли знайти «свого» клієнта. AMIC — це європейська компанія, яка, ймовірно, піде шляхом Shell й захоче позбутися активів в Україні. Таким мережам як Marshal або «Фактор» теж може закортіти продатися, якщо їм держава «кисень» перекриє».

Але Сергій Куюн з цими прогнозами не погоджується.

«Прогнози про «5 мереж» я вважаю занадто радикальними. Зменшення концентрації АЗС буде відбуватись насамперед за рахунок нелегальних АЗС та невеличких регіональних мереж з невеличкими продажами. Між тим решта станцій отримають додаткові обсяги реалізації і зможуть зміцнити свої позиції», — каже експерт, натякаючи не на переділ, а, скоріше, на консолідацію ринку.

А хто ж отримає головні переваги від нового стану справ? Пан Льоушкін вважає, що це будуть ті, хто «має якусь фішку».

«Виживуть у наступному році БРСМ та UPG, у яких міцна структура, «Авантаж» та BVS, які «сидять» на газу, ОККО та WOG за рахунок маркетингу. Ті, у кого немає надійної переваги, матимуть проблеми. Проблеми будуть і у тих, хто працює на «кеш» та обнал, на «схемах» – держава влаштовує їм «нагоняй» і довго так не протягнеш. Всі, крім згаданих, на мою думку, працюють досі лише тому, що продатися за гарною ціною поки що не можуть», — стверджує експерт.

Але головним бенефіціаром змін фахівці називають державу.

Державна експансія?  

Поки приватні мережі будуть «вовтузитися» у своїй конкурентній боротьбі за кожну гривню, експансію на ринку може розширити нещодавно націоналізована «Укрнафта», яка отримала під контроль одразу кілька націоналізованих мереж.

«Бенефіціаром однозначно буде «Укрнафта», бо це державна компанія, яка сама нафту качає. Раніше вони на більш бюджетний сегмент орієнтувалися, але зараз, отримавши преміальну мережу Shell, вони розширюють свою частку «пирога» і нав’яжуть конкуренцію всім іншим компаніям», — вважає Дмитро Льоушкін.

Сергій Куюн має дещо іншу думку.  З його слів, мережа Shell нараховує близько 120 діючих АЗС, що складає орієнтовно 2% від їх загальної кількості у країні. Приблизно аналогічна й їхня доля ринку пального по реалізації. Очільник групи «А-95» вважає, що це занадто малі обсяги, щоб казати про якийсь переділ ринку на користь держави. Втім, загальна частка держави дійсно збільшується.

«Донедавна держава майже не була представлена на ринку пального. Після націоналізації «Укрнафти» компанія почала самостійне управління мережею з 500 АЗС. З урахуванням станцій «Глуско» та Shell сумарно буде близько 700 АЗС або менше 15% ринку. Не вважаю це великим представленням на ринку, — каже він. – Я також не думаю, що «Укрнафта» продовжить активну експансію. Вартість мережі Shell дуже вигідна через можливість придбати контроль над мережею фактично за половину ринкової вартості АЗС. Дуже малоймовірно виникнення таких варіантів у майбутньому».

Пан Куюн вважає, що протягом 2025 року «Укрнафта» може придбати або побудувати до 50 АЗС у районах, які не покриваються наявною мережею. Цього буде цілком достатньо для обслуговування корпоративних клієнтів, на яких наразі робить акцент «Укрнафта». Тобто, він пропонує не переоцінювати роль держави на українському ринку.

Дмитро Льоушкін каже, що збільшення державної частки ринку в нього викликає суперечливі відчуття. З одного боку, він «аплодує менеджменту», який налагодив якісний маркетинг та сервіс. Але з іншого – держава як така може бути загрозою для інших гравців в разі зміни політичної кон’юнктури: «Сама ідея збільшення державного впливу на паливному ринку — вона лякає», — застерігає співзасновник мережі «Прайм».

Ринок дійсно опинився за крок до радикальних змін. Але які саме це будуть зміни – це питання відкрите. Якщо одні кажуть про перерозподіл ринку на користь найбільших приватних мереж та держави, яка теж стає все більш потужним гравцем в Україні, то інші прогнозують зменшення саме «сірого» сегменту та зникнення тих заправок, які досі не були поглинуті якоюсь мережею.

Але головне – який би сценарій нас не чекав, це все призводитиме до зростання цін на пальне. А отже й до зростання взагалі всіх цін у країні, що відчує кожен споживач вже навесні або навіть наприкінці січня.

Андрій Попов