яким боком вилізе українцям новий креатив Гетманцева — УНІАН
В Україні заговорили про новий, де-факто військовий, податок. Мова про військові облігації, які, за задумом деяких парламентарів, українці будуть зобов’язані купувати. УНІАН розбирався в плюсах та мінусах такої ідеї.
Голова комітету з питань податкової та митної політики у Верховній Раді Данило Гетманцев пропонує зобов’язати українців купувати військові облігації на 7% від оподаткованого доходу. Це — бонусом до вже наявного 1,5% військового збору, який, дуже ймовірно, у найближчому майбутньому може зрости до 5%. Втім, замість додаткових грошей на дрони та інші, вкрай потрібні для війська, ніштяки, можемо отримати зростання тіньових зарплат та зниження довіри до держоблігацій з боку громадян.
Від війни за Незалежність до… війни за Незалежність
Військові облігації — давній інструмент фінансування в часи збройних конфліктів. Вперше для всіх охочих їх почали продавати під час Громадянської війни у США в 1861–1865 роках. За рахунок облігацій північні штати змогли профінансувати до 60% витрат.
Під час Першої світової війни військові видатки за рахунок облігацій були профінансовані в Австро-Угорщині, потім ー у Канаді та Великій Британії. Їх випускали на п’ять років, зі ставкою 5%. США тоді «вступили у гру» з продажем військових облігацій трохи пізніше – у 1917 році. Спершу позичали гроші під 3,5% річних, а згодом – під 4,25%.
Не зайвими стали військові облігації і під час Другої світової війни. Приміром, у тих самих США їх придбали на 185 мільярдів доларів.
В усіх загаданих випадках гроші на війну через купівлю облігацій люди давали, як то кажуть, за покликом серця. Водночас у Радянському союзі під час Другої світової купівля облігацій теж була справою начебто добровільною, але насправді це було не так.
Починаючи з 1942 року, робітники та службовці в СРСР щорічно підписувалися на суму, рівну їхньому місячному заробітку, яку мали виплатити протягом десяти місяців. Це був обов’язковий мінімум, нижче за який опускатися було не можна. А стаханівців і високооплачуваних робітників начальство взагалі спонукало підписуватися на півтора або навіть два оклади. Офіцери Червоної Армії підписувалися на 170% від місячного окладу, а генерали – на 200%. Віталося одноразове внесення готівкою всієї суми (або більшої її частини).
При цьому, дехто в Радянському союзі взагалі отримував облігації замість зарплат. Погашення таких «цінних» паперів планувалось чи не через десятиліття. А насправді – облігації з роками просто перетворювались на нічого не вартий пил…
Після початку повномасштабного вторгнення російських окупантів Україна теж згадала про військові облігації. Всі охочі можуть їх придбати або напряму через уповноважені банки, або через застосунок Дія — за гривню, долари чи євро. Станом на травень поточного року, в цінні папери було інвестовано понад 1 трильйон гривень.
Як це працює?
Станом на сьогодні купівля облігацій — справа виключно добровільна, а заробити на них можна від 13,5% до 16% річних. Розмір прибутку залежить від строку, на який вкладаються кошти, а також облікової ставки Нацбанку. На відміну від депозитів, вкладення в облігації не оподатковуються, але є більш ризиковими. Втім, відсутність оподаткування доходів при купівлі ОВДП (облігації внутрішніх державних позик) робить їх привабливими для громадян.
За інформацією Reuters, з початку повномасштабного вторгнення до жовтня 2024 року українці придбали військових облігацій на понад 70 мільярдів гривень. Але не всіх ця цифра вражає. Голова комітету з питань податкової та митної політики у Верховній Раді Данило Гетманцев пропонує зробити купівлю облігацій обов’язковою для всіх українців, які сплачують податки. Якщо перерахувати, з огляду на розмір середньої зарплати у Києві (середньостатистична за даними сайтів пошуку роботи – 25 тисяч гривень), то на кожного такого громадянина припадатиме, приблизно, по дві військові облігації (номінальна вартість однієї — тисяча гривень).
Презентуючи свою ідею, Гетманцев навів приклад Ізраїлю, де, за його словами, у 1970 році було введено обов’язковий викуп населенням частини облігацій — на 7% від доходу. На жаль, очільник податкового комітету не навів документів, які б підтверджували, що в Ізраїлі сплачували одночасно два військових податки, як це зараз пропонується, де-факто, робити українцям. А от що точно нагадують ці пропозиції – це «добровільну» підписку на облігації часів СРСР. У коментарях до новин про пропозицію щодо обов’язкової купівлі облігацій згадують саме «сталінські позики», які ніяких доходів їх власникам не принесли. А «бонусом» для населення стане комісія від банків за ведення ОВДП-рахунків, попит на які, можна припустити, стрімко злетить.
Так, війна — дуже дороге задоволення. Особливо, коли доводиться відбиватись від ядерної держави, яка має величезні ресурси, і яку непублічно підтримує інша велика ядерна держава. Але чи додасть ідея з військовими облігаціями той ресурс, на який розраховують ініціатори нового військового податку? За інформацією державної податкової служби, у вересні поточного року і без нього податкові надходження впали на понад 27%. Та й як пояснювати українцям чергову необхідність залізти до них у кишеню, коли не використані інші внутрішні ресурси (а вони, якщо судити за стрічками новин про корупційні злочини, ще доволі вагомі)?
«Золотий» держборг та зростання зарплат у конвертах
Фінансовий аналітик Віталій Шапран нагадує, що Україна – країна з ринковою економікою, а примус купувати облігації «важко назвати ринковим». Навіть якщо не брати до уваги, що сам Гетманцев, якщо дивитись на його декларацію, не є покупцем ОВДП, натомість віддає перевагу валютним депозитам та валютній готівці, практична реалізація його пропозиції з обов’язковим придбанням цінних паперів українцями призведе до ряду проблем.
Як зазначає Віталій Шапран, ще з довоєнного досвіду, щоб операції на ринку ОВДП були рентабельними, людина має отримувати, приблизно, 700-720 тисяч грн доходу. І вкладати в цінні папери щонайменше 50 тис грн. В такому разі банківська комісія за ведення рахунків в цінних паперах не «з’їдала» дохідність від ОВДП. Але чи багато в Україні зараз людей з такими доходами?
Також варто згадати про адміністрування рахунків в ОВДП: «На ринку є кілька цікавих пропозицій від банків-зберігачів, але якщо це буде обов’язковою процедурою і попит на їх послуги зросте, то й ціни на відкриття та ведення рахунків в ОВДП точно зростуть до довоєнних».
Крім того, варто очікувати обвалу вторинного ринку ОВДП. Зважаючи, що частина населення «придбає» цінні папери під примусом, вони захотять позбавитись такого «активу».
«Щоб це зробити, цим «щасливчикам» доведеться поступитись в ціні, тож на вторинному ринку зросте дохідність ОВДП. А це означає, що нові випуски ОВДП (вже на первинному ринку) Міністерству фінансів потрібно буде робити під більший відсоток. Як наслідок цього «рішення» – зросте вартість обслуговування державного боргу», — розповідає експерт і підкреслює, що в умовах, коли ринок ОВДП є чи не єдиним (після міжнародної допомоги) джерелом наповнення системи державних фінансів ліквідністю, то такого роду пропозиції прирівнюються до економічної диверсії.
І наостанок, на думку фінансового аналітика, відрізання від доходів громадян у разі, якщо буде заблокуваний продаж примусово придбаних ОВДП, буде просто сприйматись як додатковий податок.
«А додаткові 7% на доходи – це знову зростання зарплат в конвертах», — підкреслив він.
Своєю чергою, аналітик Данило Монін підтримує саму ідею облігацій з малою відсотковою ставкою, однак вважає, що їх потрібно індексувати на курс долара до гривні. Однак наполягає, що примусове придбання таких цінних паперів вдарить по незахищених прошарках суспільства.
«Я запропонував би без обов’язковості. Та індексувати на зростання курсу долара. І тоді для населення це було б цілком затребуваним — як 5% у валюті, що є дуже привабливим», — зазначив він.
Старший економіст Центру економічної стратегії Юрій Гайдай додає, що ідея квазівійськового податку взагалі не на часі і може вдарити і по банківській системі.
«Якщо примусове запозичення буде на неринкових умовах 一 це фінансові репресії, те саме ПДФО, тільки у збоченій формі, яке сплачується через втрату вартості заощаджень у часі. Це підірве довіру населення до держави як емітента. Я б, наприклад, після такого кроку припинив добровільно купувати нові облігації. Адже це великий червоний прапор, на якому написано «піраміда»… Навіть якщо держава не матиме такого наміру, читатиметься це однозначно», — зазначив експерт.
У будь-якому разі, сама ідея, м’яко кажучи, недопрацьована. Та й з досвіду інших війн та інших країн, примусовий викуп облігацій населенням — крайній захід у відчайдушних обставинах.
Ярослав Конощук
