Чи «вистрелить» українська бавовна: тести — цікаві, перспективи
Українці заклали перші дослідні плантації бавовни, адже нам конче потрібна ця сировина для військових потреб. Наскільки реалістично отримати великі врожаї бавовни у нашому кліматі, та які існують альтернативи?
Після повідомлення міністра аграрної політики та продовольства Віталія Коваля про те, що в Україні зібрано перший тестовий врожай бавовни, українські читачі, по-перше, дізналися що бавовник у нас взагалі росте, а по-друге – що не дарма в нас вибухи «бавовною» називають, адже саме з волокон цієї рослини можна робити деякі види пороху та вибухівки.
УНІАН дослідив питання, аби дізнатися, наскільки серйозні в українського уряду наміри вирощувати вітчизняну бавовну, та як альтернатива цій тропічній рослині може покращити настрій.
Кліматологи проти економістів
Ніхто не сумнівається, що бавовна Україні дуже потрібна. Проте є два ключові питання, від відповідей на які й залежить доля цієї ініціативи – чи добре росте промисловий бавовник в українському кліматі, та чи є у його вирощуванні економічна доцільність (може дешевше й простіше сировину імпортувати). Кліматологи кажуть, що «все ОК», і сіяти на півдні країни бавовну вже можна. Але з врожайністю та економічними показниками в цілому все поки що досить неоднозначно.
«Бавовна – це культура, яку використовують для виробництва пороху. У військові часи така сировина для України надважлива. Окрім цього, з бавовни також можна виробляти тканину і олію, — пише Віталій Коваль, міністр аграрної політики та продовольства у своєму телеграм-каналі. — Наступного року очікуємо збільшення посіву до 30 тисяч га. Для фермерів, які візьмуться за цю справу, Мінагрополітики планує запустити відповідні програми з фінансування».
Цього ж року, за його словами, у Одеській області висадили тестові плантації на площі понад 5 га. Насіння бавовнику 5 комерційних сортів отримали від партнерів – два сорти американські, один від німецької компанії та ще один – з Туреччини. Щоб засіяти 5 гектарів знадобилося 110 тонн насіння.
Втім, обсяги врожаю міністр не вказує, тому важко сказати наскільки цей експеримент вдалий. Хоча сам факт того, що хоч якийсь врожай було отримано – це вже перемога.
У Комітеті з питань аграрної та земельної політики Верховної Ради України зазначають, що потреба нашої промисловості у нітроцелюлозі (та сама речовина з волокон, з якої роблять порох та вибухівку) оцінюється у 10 тис. тонн на рік. А для цього потрібно засіяти не 5 гектарів, а 30 тисяч га. Або 15 тис. га — за умови, що плантації матимуть зрошення, адже полив суттєво збільшує врожайність бавовнику (як і більшості рослин, втім).
«У військові часи така сировина як бавовна надважлива для України… Нагадаємо, що у квітні 2024 року Верховна Рада України підтримала Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо поширення сортів бавовника в Україні», яким спростила ввезення в Україну та обіг сортів бавовнику», — у комітеті натякають, що законодавча база під цю культуру вже підготовлена і справа лише за фермерами.
Але це думки чиновників. А як ситуацію бачать експерти-аграрії та економічні фахівці?
Анна Матвіїв, координаторка Комітету захисту рослин та насіння Українського клубу аграрного бізнесу (УКАБ), яка є прихильницею ідеї вирощування бавовни в Україні, вважає, що бавовник, в цілому, культура невибаглива щодо ґрунтів та добрив і має високий потенціал для вирощування та використання.
Але рослина дуже залежить від зрошування та високих температур – росте виключно у тропічному та субтропічному кліматі. Втім, через зміни клімату, на півдні Одеської, Херсонської та Миколаївської областей вже є зони з потрібною погодою.
«Бавовник для України рослина нова. Її раніше якщо й вирощували у незначних об’ємах — то суто для дослідних цілей. Але під час війни постало питання вирощування її у промислових масштабах, оскільки для забезпечення військ нам потрібна сировина – нітроцелюлоза – задля виробництва боєприпасів. Цією весною такі ділянки були закладені у Одеській області, — каже вона. — В нас змінюється клімат. Особливо у Бессарабії, яка стала найбільш спекотною. А саме такий клімат бавовнику й потрібен. Нам важливо зрозуміти, як далі діяти. Адже нам потрібна ця сировина і потрібна ця культура саме в Україні».
Тобто, вирощувати бавовну на українських теренах можливо – це вже доведено. Але залишається питання щодо її врожайності, якості та рентабельності.
Результати досліджень
Анна Матвіїв зауважує, що тестові плантації вийшли фактично безкоштовними для українського бюджету, адже ініціативу взяв на себе іноземний та український бізнес. Іноземці зацікавлені не лише вирощувати бавовну на українській території у майбутньому, але й у певному заробітку з продажів насіння. Але для досліджень Україна отримала посівний матеріал та ділянки безкоштовно.
«Насіння надали великі компанії, такі як Corteva (США), Bayer (Німеччина) та інші, зокрема й компанія з Туреччини, яка не є членом УКАБ, а тому, на жаль, я не можу її назвати. Безпосередньо ділянку для досліджень надала українська компанія «Ерідон», — зазначає Анна Матвіїв. – Це ініціатива однієї турецької компанії, яка вже присутня на ринку України й продає насіння інших культур. Оскільки у їхньому переліку є таке насіння, то вони виявили бажання взяти участь в українському дослідженні по бавовнику».
Тобто, це не рішення партнерів на рівні держав, а ініціатива бізнесу, який шукає собі нові перспективні ринки. А сировина для пороху у країні, що веде найбільшу у Європі війну з часів Другої світової — це, дійсно, ринок вкрай перспективний. Особливо з огляду на те, який попит на цю ж сировину є у Європі, яка теж активно переозброюється, а в нас, нагадаємо, є Угода про Асоціацію та Зона вільної торгівлі.
Втім, економічні фахівці наполягають, що не слід думати, що безкоштовно надані нам посівні матеріали демонструють готовність іноземців легко віддати нам цю нішу.
«Те, що іноземні компанії передали нам насіння бавовнику для досліджень, ще нічого не значить. Ніхто, крім нас, не зацікавлений у тому, щоб ми стали виробником такої сировини. Вони просто дивляться, що з цього вийде. А ось у постачанні бавовни до України вони всі зацікавлені, — зауважує Михайло Непран, перший віце-президент Торгово-промислової палати України (ТППУ). – Перша посадка бавовнику в Україні, в цілому, виявилася успішною. Але про промислові перспективи говорити можна буде тільки після того, як протягом хоча б 2-3 років буде підтверджена врожайність. Бо, припустимо, якщо наступного року буде прохолодне дощове літо, то бавовник може просто не вирости».
Тим не менш, експерт розділяє думку пані Матвіїв щодо кліматичних змін, які відкривають для нас більше можливостей.
«Відбувається «балканізація» українського клімату. Це сухе спекотне літо і тепла волога зима. Ми це відчуваємо на собі. І вже зараз є невелика територія на Півдні, де оця бавовна росте. Тому з цієї точки зору перспективи є. Але головне питання – чи можна буде потім цю сировину використовувати у промисловому виробництві?», — ставить питання фахівець ТППУ.
Аграрна експерта Анна Матвіїв, втім, поки що не готова дати на нього однозначну відповідь. З її слів, ділянки були замалі, а сам процес вирощування проходив без спеціалізованої техніки та інших засобів, через що робити висновки по врожайності та фізичним якостям сировини поки що зарано.
«У жовтні відбувся збір врожаю. Всі етапи вегетації пройшли успішно. За результатами дослідження дійшли висновку, що дана культура проявила себе непогано. Проте результати дослідження лише за один рік не дають змогу оцінити рівень врожайності. Звісно, це не буде та врожайність, як у країн, які є лідерами по цій культурі. Ми ще тільки підбираємо кращі сорти під нашу місцевість, — каже фахівчиня. – Експерти, які оцінювали «коробочки» та саме насіння, прийшли до висновку, що все сформувалося як треба. Просто самих цих «коробочок» було менше, ніж хотілося б. Отриманий врожай передано в роботу і далі побачимо результати досліджень по якості».
А якщо «коробочок» з «ватою» (так родить бавовник) в нас дійсно замало, то єдиним виходом буде закуповувати сировину за кордоном.
«Кривавий» ринок
М’якенька бавовна, одяг з якої так цінується, насправді була причиною досить неприємних подій – період колоніалізму та рабство значною мірою були пов’язані з потребою європейських імперій саме у цій сировині. І не лише заради одягу, але й для виробництва бездимного пороху – піроксиліну, який у середині 19 сторіччя став однією з причин «військової революції», коли потужність вогнепальної зброї зросла у багато разів, порівняно з попереднім історичним періодом.
«Бавовна – одна з ключових торгових культур у світі, що забезпечено попитом не лише у мирній (легкій) промисловості, але й у військовому виробництві. Колись чув такий вислів, що «бавовна править світом». Раніше через неї навіть війни починали. Бавовна була однією з причин Громадянської війни у США – південні штати вважали себе монополістами щодо бавовни, яка є одним з компонентів у виробництві бездимного пороху, і вважали, що це їх перевага. Для Радянського Союзу це теж була одна з головних торгових культур. У тому числі й з через мотиви військового забезпечення», — повертає нас перший віце-президент ТПП Михайло Непран у непросте минуле бавовництва.
На його думку, з огляду на можливості промислового використання, нам дуже потрібна ця сировина – бажано власна, але поки що ми вимушені спиратися на її імпорт.
«Я якраз по цій темі нещодавно з представниками Мінагропрому поспілкувався та ще з різними фахівцями. Міністерство займає трошки обережну позицію. Ми у ТПП теж дивимося на цю ситуацію з українською бавовною з обережною цікавістю. Бо це поки що лише експерименти. Проте бавовна для нас не просто актуальна, а суперактуальна. У світі зараз достатньо пропозиції», — продовжує фахівець з зовнішньої торгівлі.
Хто продає бавовну? Фактично, всі країни світу, які розташовані у тропічному та субтропічному кліматі. Але у кожному регіоні планети є свої лідери.
«На пострадянському просторі лідером з радянських часів є Узбекистан, який активно продає бавовну до Китаю, а у Середземномор’ї серед лідерів Єгипет. У світі багато бавовни виробляється у тих же Сполучених Штатах, — вважає пан Непран. – У світі є бавовна. Але ми зацікавлені у тому, щоб в нас була саме своя бавона. Проте поки що не варто поспішати з висновками щодо дослідних насаджень».
Втім, власне бавовну ми майже не імпортуємо – лише вже готову тканину чи хімічну сировину.
«Саму бавовну зараз практично не купуємо. Ми купуємо готовий матеріал. Бо вже не функціонують бавовняно-прядильні фабрики у Херсоні та, переважно, у Чернігові. Ці фабрики у радянські часи робили з узбецької бавовни тканину. Є ще маленьке виробництво у Черкасах, але загалом ця галузь залишилася у радянському минулому. Щодо обсягів імпорту сировини з бавовни публічних даних я не бачив і навряд чи ми їх побачимо», — посилається пан Непран на секретність такої інформації.
На цьому тлі цікаво, де бавовну бере РФ.
«Вирощують бавовну там, де досить спекотно. А клімат Росії не дуже підходить для бавовнику. Якщо й вирощують, то у дуже невеликих кількостях. Проте я знаю, що вони закуповують значні партії цієї сировини в Узбекистані та Казахстані», — уточнює Анна Матвіїв.
З публічних джерел відомо, що Кремль став активно цікавитись бавовняним питанням ще 2015 року, на тлі агресії проти України і початку війни у Сирії. Тоді по РФ вдарили перші санкції і у «Немитій» зрозуміли власну залежність від імпорту, хоча країни Центральної Азії ніколи не зупиняли поставки цієї сировини до РФ.
Про це свідчить, зокрема, «Звіт російської Федерації про бавовняну та текстильну галузі» від 2020 року для International Cotton Advisory Committee (Міжнародного консультаційного комітету з бавовни – асоціації, що об’єднує виробників бавовни у світі).
«З 2015 року бавовняна галузь у Росії починає відроджуватись. Розвиток відбувається у рамках Державної програми розвитку сільського господарства й регулювання ринків сільгосппродукції, сировини й продовольства, — зазначають автори документу. – Незважаючи на кліматичні особливості, сільгоспвиробники на півдні країни зацікавлені у вирощуванні бавовни, яке в цей момент зосереджено у регіонах з помірно-континентальним кліматом (Ставропольський край, Астраханська та Волгоградська області). Валовий збір бавовни-сирця у 2019 році склав 225,8 тонн при врожайності 26,1 ц/га, у 2020 році – 34,7 т та 17,8 ц/га. Посівна площа бавовнику у 2020 році становила 68 га (у 2019 р. – 87 га). 66% посівів прийшлося на Ставропольский край».
Оскільки ми не знаємо рівень врожайності в Україні, то порівняти з російськими показниками буде складно. Проте сам факт того, що одночасно з агресією проти України росіяни почали активно експериментувати з бавовником, є досить показовим. Те, що є публічні дані по російських дослідних посівах на територіях зі схожим кліматом, може, певно, стати у нагоді й українським фахівцям.
Українська бавовна – що далі?
А далі – переведення бавовнику з розряду «дослідної» до «промислової» культури. І хоча «по канону» потрібно дійсно кілька років ще тестувати різні сорти та врожайність (як робила та ж РФ), Україна зараз такої змоги не має – нам потрібно все «на вчора». А задля цього потрібні дві складові – державна підтримка та бажання (й можливість) фермерів з Півдня.
Анна Матвіїв з УКАБ вважає, що це досить ризиковано для приватного агробізнесу – вирощувати щось у великих обсягах ще до завершення дослідів. Проте охочі є. І держава обіцяє підтримку. Але поки що лише обіцяє… А, з її слів, кожен фермер вже восени повинен формувати технічну карту по вирощуванню культур на наступний сезон та розуміти, на який прибуток розраховувати.
«Як у наступному році піде в нас з бавовною, сказати зараз важко. Поки що не зрозуміло, чи це будуть задіяні маленькі фермери або великі. Проте держава зацікавлена у тому, щоб бавовник наступного року посіяли. Обговорюються якісь дотації та інша підтримка. Бо і профільне міністерство, і аграрний комітет Ради у цьому зацікавлені. Але на даний час це тільки розмови, — розповідає експертка. – Фермерам поки що не зрозуміло, наскільки можна бути впевненим у економічній доцільності вирощування бавовнику. З одного боку, фермер теж повинен допомагати боронити державу, але з іншого – кожен має свої зобов’язання перед пайовиками за використання землі. Скільки фермерів ми зможемо переконати, покаже лише весна наступного року».
Ще одним важливим фактором пані Матвіїв називає нестачу поливної води на півдні країни – саме у найбільш спекотних локаціях. З іншого боку, в нас кращі ґрунти, що теж трохи допомагає.
«Наші ґрунти дійсно значні кращі, ніж у тих країнах, де бавовник традиційно вирощують. Проте важливіше наявність зрошення полів – у цьому випадку культура показує кращі врожаї. А наш Південь страждає без води і зрошення там майже немає. Втім, ми досліджували зараз на звичайних ґрунтах без зрошення і теж отримали непоганий результат», — розповідає експертка.
Втім, позитивний результат тестів, схоже, найкращим теж важко назвати. Через це Михайло Непран, віце-президент ТППУ, пропонує шукати альтернативи.
«З точки зору економічної доцільності потрібно розвивати й іншу, більш традиційну для нас культуру – коноплю. Певні сорти коноплі з тонковолокнистою сировиною можуть бути замінниками бавовни у виробництві порохів й добре в нашому кліматі ростуть, — запевняє фахівець. – Конопля в нас активно культивується з давніх давен. Але у часи незалежності був період, коли конопля в нас масово винищувалася. Проте зараз потихеньку бере гору здоровий глузд – якщо легалізували використання медичного канабісу, то наступним кроком повинен бути дозвіл на вирощування промислової коноплі. Мені фахівці підтвердили, що, хоч конопляне волокно й не всі види пороху «закриває» — на відміну від бавовни — але у військовому виробництві теж може використовуватися. Це наша головна альтернатива бавовні».
Однак поки що держава продовжує боротися з коноплею. Як з рекреаційним канабісом, так і зі звичайною промисловою коноплею, не дуже розуміючи різницю.
Можемо констатувати, що те, що в нашому кліматі взагалі виросла бавовна – це вже історичне досягнення. Але тепер починається «другий раунд» — боротьба за рентабельність. Адже в нас діє ринкова економіка.
І навіть попри підтримку закордонних агрокомпаній (які, звісно, мають і свій інтерес по цій темі), основний тягар вирощування нових культур, як завжди, ляже на звичайного українського фермера, якому держава може лише «підстелити соломку» (або, будьмо реалістами, встромити палицю у колеса). На жаль, щодо держпідтримки вирощування бавовнику конкретики поки немає.
Прагматичним рішенням була б остаточна легалізація промислової коноплі, яка теж може використовуватися у військово-хімічній промисловості. Проте на тлі багаторічної боротьби за медичний канабіс є певні сумніви, що це питання зможе швидко зрушити з місця.